Нова житлова політика: кінець ілюзій

Україна стоїть на порозі кардинальних змін у житловій сфері. І це не просто черговий законопроєкт. Час нових реалій, і це має бути зрозумілим усім. Верховна Рада готова схвалити законопроєкт “Про основні засади житлової політики” №12377. Чому? Бо зобов’язання перед ЄС вимушують діяти, а дедлайн до 2025 року тисне, наче терор в кожній палаті.

Маємо справу з революційними намірами. Застарілий житловий фонд – це не просто старі стіни, а цілі покоління, приречені на негідні умови. Соціальна оренда? Чи стане це реальністю, чи чергова міражна обіцянка? Дискутуємо про детінізацію ринку оренди. Колосальні 90% – тіньовий сегмент. Народ прагне справедливості, а тим часом депутати знову витають у повітрі небезпечних ілюзій.

Зменшення податкового навантаження – це єдиний шлях вивести орендодавців з тіні. Це непопулярно, але на кону – можливість для багатьох, хто вже просто загруз у безвиході. Поки що 100 родин скористалися субсидіями на оренду – такий результат свідчить про те, що система є мертвою. А з податком у 23% реалізація соціальної оренди видається непосильним завданням.

Але не варто залишатися в задзеркаллі. Новий підхід дозволить забезпечити доступ до пільгового житла. Чи могли б люди, що стоять у чергах, отримати можливість придбати власне житло? Не лише це – пільгова оренда, що не перевищуватиме 30% доходу родини, виглядає наче реальність. Далі – оренда з правом викупу з умовою проживання протягом десяти років? А чому б і ні? Гроші від цієї угоди, ймовірно, підуть на нове соціальне житло. Але хто скаже, що це не просто обіцянка на папері?

Цей соціальний фонд житла запроваджено не просто так. А отже, комунальні недобудови та занедбані будівлі – колосальне джерело для нового будівництва. Реновація або знесення? Хто отримає вигоду? Напевно, знову не простий народ. А якщо зносити, то чи станеться це з благословення громади? Виглядає так, що доведеться вимагати правди, правда?

Експерти, звичайно, зі скепсисом, бо корупційні ризики! Коли держава стає забудовником, зловживання були, є і будуть. А тут уже ми знаємо, що гроші, які вдасться викрутити з пільгової оренди, навряд чи покриють витрати на будівництво. Все “дороге задоволення”, а під час інфляції ці гроші просто розходяться.

І знову над головами нависає загроза, що соціальне житло виявиться незручним, адже куди ж нам без класичних проблем по розташуванню. Зробимо гучно: житло має бути на завтрашній день, а не для кумів депутатів!

Підсумовуючи, ми знаємо: зміни потрібні, але чи йтимемо ми на поступки? Адже пільгова іпотека? Ось це зможе дати шанс на краще життя. Тільки разом можемо налаштувати нові програми, а не жити в рамках старих схем.

Але чи зможемо покладатися на майбутнє, коли держава не може навіть чітко прописати Закон? Скільки ще в цій сфері буде ставитися під удар насамперед? Настав час шукати правду. Ми більше не можемо мовчати.