Мирна угода між Україною та Росією на відстані витягнутої руки. Проте найскладніші 5% залишаються невирішеними. Ці слова, виголошені президентом Фінляндії Александром Стуббом, звучать як виклик для всіх, хто спостерігає за цим протистоянням. Дипломатія США працює, санкційний тиск на Росію бере своє. Але чи достатньо цього?
Стубб не приховує, що ключові діячі, Джаред Кушнер і Стів Віткофф, наполегливо борються за зменшення розбіжностей між сторонами. Вони не відступають, навіть коли всередині ворога грають дві різні мелодії — одна для публіки, інша для закритих переговорів. Російська делегація може виглядати гнучкою за зачиненими дверима, але за цією гнучкістю ховається ціль: знищення незалежності України. Цю істину не варто забувати.
Коли Стубб говорить про підірвану російську економіку, про нульове зростання і високі процентні ставки, це справжня реальність, яку замовчують. Санкції проти “Лукойлу” та “Роснафти” приносять результати, але це лише початок. Якщо Росія наполегливо відмовляється від мирної угоди, час діяти — посилити тиск, адже мова йде про виживання.
Паралельно президент України Володимир Зеленський відкриває результати перемовин у Маямі. Гарантії безпеки, рамкові документи — це вже не просто слова. Спеціальний представник президента США Віткофф чітко підкреслює: зупинити загибель людей, забезпечити безпеку, створити умови для відновлення — це колективний імператив. Україна готова. Але чи готові всі інші?
Віцепрезидент США Джей Ді Венс говорить про прогрес, та без ілюзій: мирне врегулювання — це не гарантія. Перспективи коливаються, наче маяк у бурю. Готовність до дій та безвідповідальність — це протилежні боки однієї монети, і Україна не дозволить, щоб її зробили жертвою цієї гри.
Мирна угода немов лезо ножа, яке, на жаль, ще не досягло своєї мети. Настав час діяти, щоб не дати знищити нашу незалежність. Всі зусилля на передовій і за столом переговорів мають реальний сенс. Справжня правда повинна перемогти.


