Москва відкинула будь-які “мирні плани”, що враховують позицію Києва та Європи. Переговори між США та Україною стали втіленням перетягування каната. Вашингтон тисне на Київ, вимагає швидкого укладання угоди. В українській столиці панує тривога: віддавати землі без бою під тиском “союзника” — це безпосередня загроза національній безпеці. Основна розбіжність? Протилежна оцінка реальності на полі бою.
Президенти США та України продовжують розмірковувати про “мирні ініціативи”, але реального прогресу не спостерігається. 14 грудня переговори вийшли на новий рівень: п’ятигодинна зустріч з представниками Трампа в українській столиці. Про “прогрес” Білий дім вже звітує — але скільки правди в цій декларації?
Стів Віткофф, генетично запрограмований на симпатії до Москви, відзначає “значний прогрес”. Але джерела з WSJ характеризують ці переговори як “складні”. Американці не бажають йти на компроміси щодо неприпустимих умов. Така це «взаємодія» — тиск і шантаж.
Зеленський та його партнери в Європі стверджують: розбіжності величезні. Питання виведення українських військ з частин Донеччини, які ворог не зміг захопити, та保障безпека для України — це не просто “окремі питання”. Ці питання – сама суть боротьби!
На фоні тиску Вашингтона на Київ, з’являється справжній вакуум довіри: американська “мирна угода” на папері виглядає як вигідна Москві легалізація анексії. Чи можна віддати свою землю, сподіваючись на “гарантії”? Ні, це недопустимо!
На міжнародному рівні вектор переговорів підпорядкувався безвідповідальності Трампа, а Віткофф став уперше навіть не підходити до дипломатії. Рай для Москви, жах для України! Війна проти російської агресії продовжується, і дії Кремля не свідчать про жодну готовність до миру.
Від Москви лунають заперечення щодо готовності приймати американський план. Суть пропозицій Києва та Брюсселя не сприймається Кремлем. Громадяни України страждають, їхні домівки під завалами російських ударів, а світ знову відвертає погляди.
Зеленський відкритий до обговорень, але наголошує — не віддамо кіло рідної землі. Державна незалежність понад усе! Тисячі нападів на українські міста не спинять нас. Якої цілеспрямованості заслуговують міжнародні партнери, коли затискають Київ “мирними угодами”, сподіваючись на капітуляцію?
Дискусії навколо “мирного плану” Трампа показують, що істина все ж таки з’ясується лише в бою. Позиція України — не зраджувати у змаганні! Чи готові світові партнери підтримати нас — тоді покажіть, що означає діяти у єдності та стійкості.
Вибір — за нами. Київ не здасться!


