Російські військові в Придністров’ї більше не можуть вважатися лише пасивним елементом. Вони стали каталізатором небезпеки, що загрожує стабільності України. Київ зобов’язаний зберігати свої війська в безпосередній близькості до кордону. Це не просто питання оборони, це питання виживання!
Навіть в умовах обмежених ресурсів, які має Україна, присутність своїх сил має політико-стратегічне значення. Повна і контрольована деокупація російських військових — це не бажання, а вимога часу. Графік, міжнародний моніторинг, незалежна перевірка запасів боєприпасів у Ковбасній — це план дій, а не порожні слова.
Потрібна трансформація оманливої “миротворчої” операції, яка насправді є гібридною схемою для підтримки сепаратизму. Чітке відмежування між справжнім миротворством і односторонньою військовою присутністю Росії — це насущна вимога. Інакше, справжня місія має бути цивільною, а не імітацією.
Придністров’я — це ділянка, прокладена між невизначеністю і агресією, де російський контингент далекий від контролю з боку Молдови. Чутки про активізацію російських сил у цьому регіоні підкреслюють лише наростаючий ризик загрози, що йде з боку “ПМР”. Кремль намагається витягувати ресурси України, примушуючи зосереджуватися на загрозах з південно-західного фронту.
І так, ми опиняємося у пастці маніпуляцій та брехні. Декларації про спокій — це лише димова завіса. Придністров’я залишиться острівцем небезпечного сепаратизму, поки залишаться російські військові. Саме тому Україні слід не лише спостерігати, але й активно діяти, захищаючи свої інтереси та незалежність.
Źródło oryginalne: https://www.rbc.ua/
Polish 
Ukrainian 
English