Найкращий захист — це напад. І членство в НАТО — це реальний щит, що може зупинити агресора. Курт Волкер, американський дипломат, переконливо заявляє: Путін не нападає на своїх, і ця істина має стати фундаментом нашої безпеки. Однак сьогодні ми стали свідками дипломатичних ігор, коли членство України в НАТО виявляється недосяжним. Ніхто не сміє обмежувати наші перспективи! Очевидно, що замість слів потрібні дії.
Волкер вказує, що зараз у пріоритеті — нова ситуативна модель гарантій безпеки. Говорено про щось на кшталт статті 5, де на кожен крок агресії проти України буде відповідь, гідна тієї, що демонструють колективи НАТО. Природною реакцією має бути військова сила, і ця міць має бути зібрана в єдиному фронті. Йдеться про зустріч у Мар-а-Лаго, де мова йшла про безпеку України за участю ключових осіб із владних структур США. Це не просто формальність, це — заява, що США готові стояти пліч-о-пліч із Україною у боротьбі за безпеку.
Але що говорять наші союзники!? Трамп натякає на 15 років, тоді як Зеленський прагне 50. Члени НАТО, охоче, пальцем у повітрі, ставлять під сумнів усі амбіції. Вони не збираються рішуче діяти, доки не настане мир. Але після настання тиші всі ці обіцянки можуть перейти у щось реалістичне, в грубу реальність нашої безпеки.
Українці, ви чули?! Довіра до НАТО стрімко падає, поки міжнародні партнери, зокрема США, барахтаються у своїх переговорах. Генсек НАТО Марк Рютте відкрито заявляє: вхід України до Альянсу недосяжний, але про безпеку намагаються говорити. Усі ці плани — лише гра в безвідповідальність. Гарантії сумнівної якості дробляться на три рівні, але насправді на кону стоїть лише одне — наша здатність постояти за себе.
Перша лінія оборони — це армія України. Далі — коаліція, яка розробляє плани, граючи в безлад. Ми вимагаємо реальних кроків, а не димової завіси. Боротьба за нашу незалежність не термінова, вона має бути невпинною. Ми проти системи імітацій! Час діяти, а не мріяти!


