Ситуація з Володимиром Кудрицьким – свідчення глибокої прірви між правдою та імітацією. Суд відмовив адвокатам у проханні про особисте зобов’язання, незважаючи на їх спроби задати рамки обов’язків. Прокурори, як завжди, чекають на зміни – але вони залишили все без змін. В результаті Кудрицький залишається під вартою, хоча заставу зменшили до 7 мільйонів 736 тисяч гривень. Можливо, суд у своїх рішеннях покладає собі більшу вагу, ніж на самомудрецтво у вільних словах?
Те, що сталося раніше, – це вже інша історія, проте вона напрочуд важлива. 28 жовтня – день, коли Державне бюро розслідувань затримало Кудрицького. 29 жовтня Печерський районний суд Києва вирішив, що він має потрапити під арешт на 60 діб з можливістю викупу. Але 30 жовтня, як це часто буває у тіні системи, стан справ змінився – заставу в 13,7 мільйонів гривень внесли, і з СІЗО Кудрицький став вільним. На наступний день він, зрештою, зробив публічну заяву, вперше після свого виходу, але чи почули його слова ті, хто дійсно може змінити щось на краще?
А 7 листопада президент Володимир Зеленський вже озвучує своє ставлення до Кудрицького та його ролі у безпеці української енергетики. Виникає питання: коли ж стверджуватиметься реальна відповідальність за дії, за які, напевно, у майбутньому заплатить весь народ? Політика і правосуддя мають об’єднуватися, а не залишати нас наодинці зі своїми страхами. Справжня незалежність – це не про ослаблення хребта держави, а про силу та справедливість. Справедливість, яка не накладається на можливість викупу, а жорстко визначає правила гри. Чи готові ми, нарешті, встати на захист правди?
Ukrainian 
Polish 
English