США б’ють Іран! Загострення біля Ормузу: Трамп на вогні, Тегеран шаленіє

Америка знову в ринзі! Як засвітили у CNN, військові США вперше за понад місяць таки вгатили по іранському острову Ларак. Той Ларак – одразу біля стратегічної Ормузької протоки. Деталі – просто шок.

За даними злих язиків (читай: американського чиновника та іранських ЗМІ), на острові Ларак крутилися сили. Готувалися. До чого? До запуску ракет з мінами прямо в Ормузьку протоку. Американці не церемонились. Ударили по двох пускових установках. Чиновник підтвердив.

Іранський піар та американський молоток

Напівофіційне агентство Fars вже відзвітувало: місцеві чули вибух. У неділю. На острові. Не дивно, що там бабахнуло, коли Пентагон вирішив показати характер.

Чому це важливо? Ормузька протока – не просто вода. Це ключовий судноплавний маршрут світу. Це нерв, що завжди натягнутий. Дипломатія, напруга – там цього добра вистачає.

Трамп: обіцянка – ціна, знищення – гарантія

• Минулого тижня: Центральне командування США (USCENTCOM) «зачистило» міжнародні шляхи від морських мін. «Прибрали» – так легше сприймати.
• Президент США Дональд Трамп заявив у вівторок, ніби Ірану «повідомили». Що саме? Що будь-яке судно, яке наважиться ставити нові міни – знищать. Негайно. Систематично. Без варіантів.
• Американський чиновник наголосив для CNN: війська США уважно стежать. Готові захищати. Бо «вільний потік торгівлі» – це святе.

Іран: жертви, злість, обіцянки помсти

Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) не забарився. У неділю заявив: буде відповідь! На удар по Лараку. Адже, за їхніми словами, були жертви. Серед військових. І серед цивільних. Речник Корпусу КВІР відразу вийшов у ефір на IRIB: «Стратегічна та смертельна помилка адміністрації Трампа». Крапка.

За кілька днів до цього Марко Рубіо (держсекретар, на хвилиночку) розповідав іноземним колегам, що США нібито не планують нових ударів. Планують тиск. Іншими засобами. Ага, розкажіть це тепер Лараку. І світові.

Від обіцянок до реальності – один удар. Іранські «червоні лінії» знову порушені. Далі буде? Чи дочекаємося, поки хтось в Ормузькій протоці таки перетне межу повернення?