Формула безвідповідальності

Верховна Рада готується до важливої гри. В умовах війни, серед хаосу, створюється робоча група для розробки законопроекту про проведення виборів. Це рішення ухвалене на Погоджувальній раді – свідчення безмірної дерзості влади.

Перший віце-спікер Олександр Корнієнко візьме на себе лідерство цієї групи, а з ним – представники громадських організацій. Проте чи варто вірити цій панелі? Кому насправді вигідно цю гру вести?

Нехай згадаємо заяви Трампа. Він розкриває правду: Україна нібито втратила демократичний статус через відсутність виборів. Використання війни як вышки для відтермінування голосування – вже класика жанру.

Але що на це відповідає наш президент? Зеленський, зі слів якого з’являється відчуття боротьби, обіцяє готовність до виборів. Він просить США забезпечити безпеку, аби вибори відбулися за 60–90 днів. Ця надія – подібно до крихкої ниточки, що тримає нас на плаву в бурях.

Зеленський чекає пропозицій від народних депутатів щодо змін у законодавстві, щоб дозволити вибори під час війни. Його послання просте: він за вибори, проти маніпуляцій. Але де ж конкретика?

Запитання про дострокові вибори в умовах війни поки що лишається на теоретичному рівні. Проблема очевидна – постійні обстріли не дають гарантій безпеки. А чергові місцеві вибори мали відбутися ще 26 жовтня, та війна знищила навіть ці плани.

Зеленський вже заявляв: технічно країна готова, але вибори можуть відбутися тільки після припинення вогню. І тільки тоді може народ почути свій голос, а не тіні від системи. Бо ілюзія вибору – це не вибір. Справжня демократія вимагає дій, а не порожніх слів.