Трудова міграція: тільки для однорічних контрактів і без сімей

Отже, на порядок денний виходить жорстка міграційна політика. Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник не просто пропонує — він наполягає:

• Мігранти тільки з обраних країн;
• Термін перебування — рік, без сімей;
• Держконтроль за міграційним процесом;
• Контроль за дотриманням трудового законодавства.

Такими поглядами Воскобойник поділився з проектом “Комерсант український”. Його слова — це не прохання, а конкретні кроки для недопущення хаосу в трудовій міграції:

Місце дії: не всесвіт, а лише перевірені країни

Інтуїція підказує, що Україна не готова стати притулком для всіх охочих. Він говорить про те, що компетентні органи — демографи та Служба безпеки України — мають вирішити, хто й звідки зможе приїжджати.

Звичайні шукачі віз — від серйозних компаній

На черзі — визначення галузей, які справді потребують не лише щасливих облич з-за кордону, а й робочих рук. Так, вступ дорогою до праці вже передбачає зобов’язання без перепусток для родин.

Терміни — це не просто цифри

Саме рік — оптимальний період перебування для трудових мігрантів. Ніяких сімей, ніякого перебування на тривалішій основі. Їх завдання — праця, а не побутові клопоти. Вагомі аргументи — пожвавлення ринку праці та контроль з боку інспекцій.

Порушення? Пакуйте валізи!

Але й тут не все просто. За словами Воскобойника, трудового мігранта можуть вигнати за «дві адмінпорушення» — це його слід взяти на замітку.Депортація? Легко! Прикиньте, у Польщі це вже реальність.

На вулицях — ознаки нової ери

В Україні вже спостерігаються перші ознаки трудової міграції. Згруповані молоді чоловіки з Індії ніби з’являються за принципом “так, ми тут, як, до речі, особи на службі!”. У бізнесу — паніка та обережне оптимістичне визнання: трудова міграція стала вимушеним кроком на фоні мобілізації та втрат на фронті.

Суспільство: притулок чи загроза?

Та чи готове суспільство до такого формату? Кирило Буданов, керівник Офісу президента України, переконує: ненависті до мігрантів немає. Чи журналісти просто підкидають дров у вогонь ненависті, поки влада намагається натягти радянські реформи?

Всім нам, здається, пора краще розібратися в цих кошмарних іграх. Чи стануть чужинці на допомогу — чи це все просто далеко не далекий сон?

Категорія:
Суспільство та соціальна сфера