Росія програє – час розпочинати переговори через силу, а не з примусу

Від грудня 2025 року Росія не просто втрачає позиції на полі бою – вона здувається, падає, губить ініціативу. Президент України Володимир Зеленський жорстко заявив: кожен місяць війни для росіян – це кривава плата кров’ю, яка обертається їхньою поразкою. Січень 2026-го вже став пунктом неповернення, а Україна – єдина, хто діє, а не імітує дії. Російські окупанти втрачали й втрачатимуть все більше техніки, людей, територій, згодом не в змозі захопити бодай крок більше, ніж ми звільняємо.

Тож тепер перед нами відкривається вікно – не з мрій, а з реальності війни – для дипломатичного вирішення. Зеленський не говорить здогадково: він звертався до американців з конкретним меседжем – поки Росія ламається в позиціях і чисельності, треба сісти й говорити. Не завтра і не за місяці, а жорстко, щоб не дати змоги проковтнути час і чекати ще одної “зимової паузи”. Будь-який шанс треба тримати до наступної зими, допоки Путін відчуватиме внутрішній тиск від своїх, а США й Європа – жорстко тримизатимуть санкції, які душать режим.

Точно знаємо, що перемовниками Європи можуть бути ті, хто реально тримає удар – формат E3: Велика Британія, Франція, Німеччина. Зеленський підкреслює, що не згоден на випадкових абстрактних посередників: потрібні сильні, надійні, ті, хто не лише говорить, а робить, як Північна Європа чи Туреччина, яка вже дала результати навіть у звільненні наших військовополонених. Це війна сили проти байдужості, дії проти імітації.

Та є одна прірва, яку не можна ігнорувати – Кремль не хоче, щоб Європа була при переговорах, бо визнає її стороною війни. Дмитро Пєсков відверто кидає виклик – говорить, що Європа, раз дає зброю Україні, не може претендувати на роль миротворця. Саме ця відмова від реального діалогу з РФ – найбільша помилка європейських чиновників, яку Зеленський демаскує, бо правда лиш одна: доки Росія не зламається, доти діалог – лише брехня Кремля.

Це не прохання і не заклик. Це декларація, що Україна тримає хід війни у своїх руках і диктує умови. Зараз або ніколи. Правда проти брехні. Дія проти бездіяльності. Ми – не на колінах. Це момент, коли можна врятувати людей дипломатією, але тільки якщо ворог відчує реальну силу тиску. Інакше перемога буде лише в бою.