Президент України Володимир Зеленський не соромиться оголити правду про можливі причини, чому Росія в наступному раунді переговорів може вважати себе сильнішою. Заява ясна і без прикрас. За останні дні Україна отримала чіткі сигнали з США: переговори на горизонті. А от що хвилює – з яким настроєм до них підійде російська сторона? Яка не інакше, як відчула, що її вже покривають тьмяні мрії про перемогу.
Нам не можна допустити, щоб агресор увійшов на ці переговори, відчуваючи своє посилення. І тут не останній нюанс – підняття світових цін на нафту, які прямо пов’язані з ситуацією навколо Ірану. Це не просто економіка, це – зброя в руках противника.
Росії вигідно спостерігати за акцентами в регіоні Затоки та на Близькому Сході, де активно застосовуються їхні ракети ППО. Це підштовхує агресора до думки, що і Київ незабаром опиниться в ситуації нестачі. Але ж ми не про це мріємо, правда?
Далі. Бробуємо вилазити з ганебного глухого кута — 20-й пакет санкцій ЄС проти Росії, який не має реальної сили, щоб продовжити тиск на них. Як же ще далі? А от і ще одна невтішна новина: Вашингтон полегшив деякі свої санкції проти Росії, немов даючи можливість Путіну наповнити свій воєнний бюджет. І це вже не просто кумедно – це небезпечно.
Не зупиняймося на цьому. Грецька незручність – затримка з “найважливішою фінансовою гарантією безпеки” від ЄС у вигляді 90 мільярдів євро. Де ця підтримка? Чи буде вона взагалі розблокована? На даний момент – пустка.
Зеленський відкрито заявляє: у нього “дуже погане передчуття” щодо майбутніх переговорів з РФ. Він з тривогою спостерігає, як США переключають свою увагу на війну в Ірані. Вигадаючи мир, ми вже ставимо під загрозу суверенітет України.
І, нарешті, турецький міністр закордонних справ Хакан Фідан нещодавно стверджує, що Стамбул готовий прийняти нові переговори між Україною, США та Росією. Проте факти залишаються фактами. Адміністрація Трампа продовжує діяти в напрямку діалогу з Росією — бо ж це чергова можливість ослаблення альянсу РФ та Китаю.
Правда – відчайдушно противиться імітаціям миру. І хочемо ми цього чи ні, сьогодні ми стоїмо перед загрозою, яка вимагає нашої рішучості. Дії проти безвідповідальності – ось наш вектор.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/


