Росія має сісти за стіл або програти війну

Німеччина, Франція і Велика Британія оголосили про свою спільну гру – втягнути Росію в переговори. Мова не про слабкі компроміси чи дипломатичні ігрища, а про те, щоб змусити Кремль відповісти за свої злочини. Чиновники трьох найбільших економічних гравців Європи роками радились мов у підпіллі, готуючи плацдарм для нових схем переговорів. Але вони вже зрозуміли – ситуація на фронті і в самій Росії потроху змінює правила гри. Все той самий Кремль, який остогид усе більше і своїм же елітам, тепер стоїть перед вибором: вести реальний діалог чи отримати по зубах без шансів на відкат. Після затяжного затягування процесу переговорів, ігнорування США, а головне – після нищівних ударів Україні, Київ тримає меридіан сили. Ударні кліщі українських безпілотників пробивають глибоко в російську територію, як бритви правди. І це ще не все – в кремлівських коридорах влади розгоряються невдоволення і страх. За сценарієм «минулої зими», коли російські ракети псували електростанції і виводили з ладу цивільні об’єкти, Європа готова поставити жорстку перепону. Але важливо: рішення остаточне – лише за президентом Зеленським. Західні колеги не збираються подавлювати український суверенітет і нав’язувати непотрібні формати. Наступні дні розтягнуться на переговори Стармера з Мерцом і Макроном – але чи вийде з цього справжній прорив? Є зрада – не всі Західні вожді готові розвести руками і ковтнути цю перспективу. Дехто в групі E3 не вірить у капітуляцію Кремля, який й досі намагається обкласти Україну умовами, як власність, хоча території навіть окуповані не всі. Опоненти вважають: війна – це не час для дипломатичних ласок. Військова допомога, системи ППО, боєприпаси – ось реальна мова сили, а додатковий тиск санкціями має перетворитися на кремлівський нічний кошмар. Хто має бути зацікавленим у переговорах? Не Україна, це очевидно. Росія – ось хто, на межі економічної пропасті, з дедалі більшими втратами та вичерпаними ресурсами. Всередині Кремля звучать тривожні сигнали: фінансові структури шіпотять Путіну про неприпустимість подальшого виснаження державного бюджету. Але диктатор мовчить, наказуючи перекроїти бюджет у інших сферах. Темп падіння економіки – як бігун на виживання, що не має фінішу. На міжнародному економічному форумі в Петербурзі Путін намагається гукнути світ до себе, шукаючи для своєї машини знищення нові акценти, але годинник тікає. Україна не чекає. Україна діє. І цей план Заходу – це виклик Росії: або ти сідаєш за стіл переговорів на наших умовах, або програєш цю війну остаточно. Без жодних компромісів із брехнею та імітаціями.