Олешки: пекло окупації. Сибіга волає, світ мовчить?

Олешки. Тимчасово окупована частина Херсонщини. Місто на межі пекла. Це не перебільшення. Це реальність, яку влаштували російські вояки. Як засвітили у nv.ua, там біда.

Близько 1700 людей. Залишилися. Без їжі. Без ліків. Без шансу на втечу. І це не метафора. Це факт.

“Виживуть не всі”, — Сибіга б’є на сполох

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга 17 жовтня розповів світові: ситуація критична. Єдина дорога з міста — замінована. Під прицілом дронів. Річка поруч? Теж міни. Спробуєш виїхати — смерть. Все просто.

«Мешканці сумніваються, що зможуть пережити цю зиму. У лікарні закінчилися ліки. Десятки тіл лежать на вулицях або в будинках, оскільки росіяни забороняють мешканцям їх ховати. Сім’ї голодують, виживаючи за рахунок залишків городніх овочів, консервів і навіть равликів. Мешканці кажуть, що російські солдати під прицілом зброї погрожували їм, щоб відібрати їхню їжу», — написав Сибіга в соцмережі Х.

Сибіга закликав. ООН. Червоний Хрест. Усіх партнерів. Дайте коридори. Дайте допомогу. Негайно. Росія? Має припинити. Припинити блокувати порятунок. Чи почують? Питання риторичне.

Окремо подякував. Кому? Папі Римському Леву XIV. За що? За заклик до російського диктатора Володимира Путіна. Припинити вогонь. Доставити гуманітарку. Це все, на що спромоглася світова спільнота?

«Люди не можуть вижити лише на заявах про занепокоєння. Їм потрібні дії. Їм потрібен вихід. І він потрібен їм зараз», — наголосив Сибіга. Це вирок.

Хроніки пекла: як Олешки гинуть

• 16 жовтня: Папа Римський Лев XIV. Знову. Телефоном. Путіну. Закликав. Припинити вогонь в Олешках. Щоб гуманітарка. Щоб евакуація. Папа Лев висловив «глибоке занепокоєння». Занепокоєння. Це все.

• 16 вересня: Німецька Bild вже писала. Олешки в блокаді. Люди вижили літо на овочах. Тепер — голодна смерть. Зима близько.

• 16 вересня: Омбудсмен Дмитро Лубінець. Заявив: Росія не підтверджує евакуацію. Домовленості були. Алгоритми були. Росія плює на все.

• Остання доставка продуктів: 26 травня. Це дані міської військової адміністрації. Відтоді — нічого. Люди їли собак. Так, собак. Це не жарт.

• 20 вересня: Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Виніс ситуацію на Генасамблею ООН. Що далі? Занепокоєння?

• 26 вересня: Сибіга знову. Закликав міжнародні організації. Мобілізувати ресурси. Доставити допомогу. Результат? Нуль.

• 27 вересня: Голова Херсонської ОВА Олександр Прокудін. Українські військові. Дронами. Доставили 4000 кг продуктів. У 100 локацій. Це крапля в морі. Але це хоч щось. Від своїх.

Олешки гинуть. Світ дивиться. Іноді “глибоко занепокоєно”. А люди? Люди просто гинуть. Це цинізм.