З моменту початку повномасштабної війни ми фіксуємо жахливу кількість — понад 270 нападів на військовослужбовців ТЦК та СП. Це не просто цифри, це — наші герої, які віддали своє життя під час виконання службових обов’язків. Четверо з них загинули, і за цими втратами стоять кримінальні справи, що завдають удару по безвідповідальності тих, хто зраджує.
Досі триває досудове розслідування у 205 випадках. Це статева боротьба за справедливість в умовах, коли несправедливість загрожує з усіх боків. У тому числі, як у Харкові, де водій втік після пострілу в бік військового, демонструючи безмежну цинічність. А в Одесі — ножові удари в спину тим, хто бореться за нас.
Це не просто статистика, а крик душі країни, що є свідком жорстоких реалій. Наша армія бореться не лише з ворогом на фронті, а й з тими, хто хоче розхитати під своїм тиском основи незалежності. Ми проти системи, що безсовісно стріляє в спину. Правда проти імітації справедливості. Діяються акти опору проти безвідповідальності, що розкривають глибини зради.
Військові, що стоять на захисті нашої країни, заслуговують на підтримку. І ця правда потребує не м’яких слів, а рішучих дій. Нас не зупинити.


