Заслуговують на правду

Львівщина. Шість років. Програма підтримки аграріїв. Десятки мільйонів з обласного бюджету. 106 мільйонів гривень. Це не просто цифри. Це гроші, закладені в справу, яка відображає реальність нашого агросектора. Гроші для тих, хто зумів не тільки вижити, а й розвиватися від малих до середніх підприємств. Хто зумів мобілізуватися на ринку, здобути компенсації, які, здавалося б, підтримують їх – чомусь лише за приріст поголів’я корів або часткову компенсацію на техніку. Гроші наслуговувандам, не дотації, а великі плани.

Отже, хто ж отримав найбільші винагороди від системи? Зваричі. Аграрна група, отримали мільйони. Зокрема, їхня компанія «Карпатська аграрна компанія» встигла вхопити 1,71 мільйона гривень лише за кілька років. Вони зростають, навіть якщо це розвитку суперечить логіці. Компанії, очолювані партнерами із технологічного бізнесу, які вриваються в агросектор, отримують підтримку. Приростання великої рогатої худоби, безмежна кількість дотацій – все це з нашого бюджету. Чи могли б ці підприємці вибудувати свою справу без навколишнього добробуту? Сумніви залишаються.

А далі – список тих, хто отримав. Кміть з Кицмеєм. Мільйони за лізингові угоди й дотації для свого бізнесу, який і без того був на коні. Взагалі, доки прості фермери пробивають собі дорогу, величезні фінансові постаті отримують чергові відшкодування. Чи потрібні їм ці 2,16 мільйона гривень на молодняк корів, коли вони вже й так насмішать державу своєю справою? Чи справді це соціально відповідально? Чи не є це просто імітація благодійності від тих, хто й так може гребти гроші лопатою?

На третьому місці – фермерське господарство «Поляна». 2,43 мільйона гривень. Вирощування зернових, олійних культур. Угода за угодою, чекаючи відшкодувань з держави за просто своє існування. Чи можна вважати це заслугою, коли аграрії встигли обробити 730 гектарів і все одно намагаються прокласти смугу безкоштовними грошима? Тягнуть нас, за рідкісним винятком, просто до дна.

Звернімо увагу на «Біб» та «Золоте Руно ФВ». Боротьба за 2,385 мільйона гривень, бізнес-плани за держфінансуванням. Чи не жорстка іронія? Два новостворених господарства стають бенефіціарами майже трьох мільйонів, в той час як старші гравці протираються до останнього сантиметра. Вони виконують роль системи чи, навпаки, просто подразників для дотеперішніх підприємств?

Тепер речі зовсім серйозні. «Загірянське» з «Пчани Денькович» на горизонті, мільйони гривень в руках, а людей, хто дійсно важко працює, виживають. Бізнес на лізингу, молоко для великих заводів, відшкодування витрат – таку України не потрібно. Наближаючи проблему, фермери шукають підтримку у забутті в нашій державній структурі. Ми повинні ставити питання: чому ми маємо фінансувати бізнес, який благополучно вписується в стару систему?

Простий ручний дій до аграрного дна: кожен раз, коли ми бачимо зусилля на зростання, його тривалість ставить під сумнів підтримка наших податків. Від кого беруть мільйони? Аграрії, які досягають до зірок, перебуваючи в одних і тих же колах, отримують наступні упередження – без ризиків, без вимог. І ми тут, на фронті правди, маємо сміливість кидати виклики системі, в якій справжня підтримка – не подарунок.

Першоджерело: https://zaxid.net/