Завод фрезерних верстатів відстояв своє право

Суд визнав: самобудівництво не пройде! Західний апеляційний господарський суд поставив крапку у протистоянні, зобовʼязавши «Компанію ВЕЕМ-Металавтопром» знести незаконний навіс над пожежним резервуаром на території Львівського заводу фрезерних верстатів. Резервуар — законне майно заводу, цех — комерційне лихо їхніх дій.

Справжня правда без прикрас: територія колишнього заводу на вул. Зеленій, 149, де замість фабрики сьогодні — офісні центри, досі належить статусу державного. Частка майна була продана на зорі 90-х, але саме головне залишилось. У 2011 році відбулося перетворення підприємства, а його нове обличчя стало правонаступником усіх боргів і зобовʼязань. Проте один із цехів, захоплений у 2000-х «Компанією ВЕЕМ-Металавтопром», не міг сподіватися на легальність своїх дій.

Де ж тут логіка? Підприємці самозахопили резервуар, що дійсно належить ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів», збудувавши над ним свою конструкцію. Завод, як справжня сторона правди, пішов до суду. Говорити потрібно про незаконність дій «Компанії ВЕЕМ-Металавтопром», бо їхні спроби оформити резервуар як частину приватизованого цеху — це просто казка без моралі.

Судовий марафон тривав два раунди. Справжність перевірялась, а рішення по справі скасовувались та підтверджувались. Дослухались до аргументів заводу, який довів, що резервуар — на балансі ще з 1995 року. І тут наступив момент правди: суд підтвердив право власності за заводом, скасував фіктивну реєстрацію навісу та зобовʼязав «Компанію ВЕЕМ-Металавтопром» демонтувати надбудову. Було покладено край імітації на рівному місці. Цю перемогу об’єктивності тільки спробують оскаржити. Але чи це зупинить правду?

Завод, що носить ім’я фрезерних верстатів, тепер під контролем родини Ігоря Пешка, чиє коріння в акціонерному минулому. Батько Івана Пешка, той, що йшов попереду, звинувачує інших у варварстві — руйнуванні комунікацій і підмінах.

А «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром», що виробляє сидіння для транспортних засобів, вдається до погроз і маніпуляцій. Разом із підприємцями Анною та Михайлом Шевцями вони вчергове опинилися в конфронтації. Але ж правда не потребує схлопування, вона вимагає бачити! Справедливість триває, і завод, нарешті, повертає собі силу.