Американський наїзд на Гаагу: Вашингтон «міняє правила»?

Знаєте, як це буває? Коли “сильні світу цього” раптом вирішують, що міжнародне право — це лише для інших. Ось вам свіжий приклад: Сполучені Штати накинули санкції на керівників Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Як засвітили у news.liga.net, державний секретар США Марко Рубіо не поцурався бруднити офіційний Вашингтон.

Під роздачу потрапили: очільниця МКС Томоко Акане та старший прокурор МКС Абдулає Сеє. Чим завинили? А тим, що посміли працювати.

«Нас не чіпати!»: американські замашки

Рубіо, без тіні сумніву, заявив: згідно з Декларацією незалежності США, “американців ніколи не переправлятимуть через море, щоб судити за вигадані злочини”. Оце так пафос! Здається, правила існують для всіх, крім обраних. Це ж не вперше: Reuters уже називала це черговим загостренням кампанії адміністрації американського президента Дональда Трампа проти МКС.

• Міжнародну спільноту це не хвилювало, коли вони створили цей суд 2002 року. Для чого? Щоб ловити за руки тих, хто замахувався на воєнні злочини, геноцид та злочини проти людяності.
• Але США — вони ж особливі. Вони до цієї “інституції” не входять.

Рубіо недвозначно вказав: Акане та Сеє, бачте, “безпосередньо брали участь у зусиллях МКС із розслідування, арешту, затримання або притягнення до відповідальності посадовців, уряди яких не погоджувалися на юрисдикцію МКС”. Ой, як незручно!

МКС, звісно, відповів. Засудив. Заявив, що такі заходи підривають верховенство права. “Коли судовим діячам погрожують за застосування права, під загрозою опиняється сам міжнародний правопорядок”, — прорізало МКС.

Всі дороги ведуть до Нетаньягу: вибірковість “справедливості”

Згадаймо, чому так “підгоріло” у Штатів. Сеє — це той старший прокурор, що домагався ордера на арешт для прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу. А він, як відомо, союзник Трампа. МКС звинувачує Нетаньягу у воєнних злочинах та злочинах проти людяності. Йдеться про його дії у Секторі Гази під час війни з ХАМАС. Це ж треба, так не пощастило!

• Сеє, до речі, ще й на посаду судді МКС висунули. Який нахаба.
• Глава інституції Акане попереджала ще в грудні 2025 року: американські санкції “швидко підірвуть роботу суду в усіх ситуаціях і справах та поставлять під загрозу саме його існування”. Наврочила.

Минулого року Штати вже били точково: вводили обмеження проти кількох посадовців МКС. Прокурорів, суддів. За що? За ордери на арешт Нетаньягу, колишнього міністра оборони Ізраїлю Йоава Галанта. Ну і за те, що МКС посмів розслідувати дії американських військових в Афганістані. Обурилися.

Санкції знайомі: заморожування активів, відрізання від американської фінансової системи. Нічого особистого, просто бізнес. Хоча, Міністерство фінансів США все ж видало “індульгенцію” — генеральну ліцензію. Вона дозволить до 17 вересня завершити всі операції, пов’язані з Акане та Сеє.

Трамп, судді та права: збіговисько позовів

Хтось ще вірить у правосуддя? У червні троє суддів МКС подали позов проти Трампа та його адміністрації. Заявили, що ті санкції були незаконними. Правозахисні групи також не мовчали: двома окремими позовами вони вказали, що кампанія Штатів порушує конституційні права організацій, що співпрацюють з МКС. Ті ж організації працюють задля правосуддя. Яка іронія!

У липні держсекретар Рубіо знову виступив. Пообіцяв: адміністрація США посилить зусилля для підриву діяльності МКС. Навіть дипломатичну кампанію розгорне, аби переконати інші країни вийти зі складу суду. Цікаво, хто купиться? Хоча, вже відгукнулися щонайменше п’ять країн.

Рубіо не приховував: МКС становить “загрозу” для американських службовців. Тих, хто виконує жорстку імміграційну політику Трампа. Тих, хто б’є по човнах, які, за твердженням Вашингтона, перевозять наркотики. І для інших американських військових. Скільки ж “загроз” навколо!

Трамп, до речі, теж висловився. Кампанія, мовляв, не для його захисту. А для захисту Нетаньягу та інших від судового переслідування. Ну-ну, віримо.

“Кадровий голод” у Гаазі: ще одна “проблема”

І ще одна пікантна деталь: наприкінці липня з МКС звільнили прокурора Хана. Причина – підозра в сексуальних домаганнях. Цей пан свого часу підписав ордери на арешт диктатора Путіна та ізраїльського прем’єра. Може, це теж “допомогло”?

Отже, “міжнародне правосуддя” — лише тоді, коли це вигідно Вашингтону. А якщо ні – то нехай живе “захист національних інтересів”, які чомусь завжди збігаються з інтересами одного конкретного політика.