Отже, 24 березня, Росія атакує центральний Львів, серце культурної спадщини, об’єкти якого занесені до списку ЮНЕСКО. Це не просто злочин, це війна на знищення нашої ідентичності. Україна вимагає скласти враження і відреагувати, бо те, що сталося – це не просто обстріл, це свідчення безкарності агресора.
“Центр Львова, що повинен захищатися як зіниця ока, став мішенню! Росія знову знищує те, що не підлягає знищенню!” – ось так можна підсумувати думки міністра. Пошкоджені не лише культурні об’єкти, а й житлові райони. Вибухи прокотилися містом, як грім у тиші, забираючи життя й залишаючи людей у шоковому стані.
Сибіга звертається до генерального директора ЮНЕСКО: “Ваше необачне мовчання в умовах агресії є злочином! Ви повинні відреагувати рішуче на цей акт тероризму.” Україна не залишиться осторонь: бийтеся, як леви, за свою спадщину! Навіть у найтемніші часи ми будемо використовувати всі можливі засоби, щоб покарати винних за порушення міжнародного права.
Наша правда – це протистояння системі, що прагне знищити наші корені. “Росія – це терористична держава, і хіба може бути інша реакція, як лише через силу?” – замисліться над цими словами! Дії, а не безвідповідальність – ось наш шлях.
Цього ж дня Росія знову продемонструвала свою агресивну сутність. У Львові, в тому числі, гупнули дрони – наслідком стали не лише руйнування, а й вже 13 поранених у лікарнях. Далі – дві жертви в Полтавській області, руйнування готелів і житлових будинків, травмовані люди. Це не просто статистика, це людські долі, зламані навпіл, у той час як ворог сміється в обличчя.
На світанку в Дніпрі – нові жертви. Вибухи, вогонь, і навіть півторарічна дитина серед постраждалих. Так, ми будемо продовжувати боротися. Ми не прохачі, а схвильовані захисники своєї рідної землі.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Ukrainian 
English 
Polish