Згасла ще одна фігура, яка служила тіням минулого. Повідомлення про загибель Володимира Ляпкіна, генерала-майора СБУ у відставці, як грім серед ясного неба. Полковник ЗСУ Анатолій “Штірліц” Штефан дає знати про чергову втрату ворога, а Олег Царьов, сепаратист та колаборант, хизується новинами на своїх сторінках у соцмережах. Не забарилася і російська пропаганда, що повторила цю новину через свій псевдоправославний “Царград”. Ляпкін, народжений у 1967 році, став символом зради й нікчемності, після того як перейшов на бік агресора.
Загинув героїчно 17 березня 2026 року під час боїв, разом із ним пішов у небуття ще один зрадник – полковник МНС РФ Едуард Малов. Яка ж доля співає зрадникам? Яка ціна їхніх вчинків?
Ляпкін, колишній очільник Департаменту оперативного документування СБУ, ставав знаряддям терору для своїх співвітчизників. Збирав компромат на опозицію, розганяв громадянські протестні рухи, літав на крилах влади Віктора Януковича. Коли ж прийшов час вибору, порушив клятву, покинув своїх і втік до окупованого Криму, де обійняв посаду в російській “державній безпеці”. Херсон перетворився на його пекло – місто, яке зазнавало тиску, терору та страху.
Справедливість на війні безжальна. Ляпкін уже не зможе завдати шкоди. Його трагедія – це драма тих, хто служив системі, але готовий зраджувати заради власних інтересів. Зараз уже немає кому підмітати сліди зрадництва. Ляпкін став жертвою власних ілюзій, а ми – свідками смерті однієї з комерцій у грі під назвою “війна”. Будьмо відвертими: немає місця зрадникам на нашій землі.
Першоджерело: https://espreso.tv/
Ukrainian 
English 
Polish