Евакуація дітей: біль чи шанс?

В Україні продовжується жорстокий конфлікт, і ми, як нація, не можемо залишитися осторонь. З 19 населених пунктів Донеччини влада вдається до примусової евакуації дітей та їхніх батьків. Це не вибір — це необхідність. Про це заявив віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба, який своїми словами підкреслив, що діяти треба без зволікань.

Паралельно, в Запорізькій області ухвалили рішення про евакуацію близько 200 маломобільних осіб, які застрягли в інтернатах. Чернівецька область стане їхнім новим притулком, але вони не будуть самі: транзитні центри приймуть усіх евакуйованих, надаючи медичну, гуманітарну, психологічну, юридичну та соціальну допомогу. Залишити когось наодинці з проблемою — це не наша історія. Документи, виплати, нове місце — все це важливо для старту нового життя.

Тим часом, у прикордонних громадах Сумщини залишаються близько 4000 людей, які обирають відмовитися від евакуації. Чому? Це запитання, на яке немає відповіді. Можливо, це страх або недовіра. Але правда — це не про почуття, а про дії. Ми проти байдужості, проти безвідповідальності. Кожне життя, кожна доля важливі. Системі слід забути про зволікання, адже наші діти потребують захисту, а наша спільнота — активних дій. Час діяти. Час бути незалежними.