Гарантована ілюзія безпеки

Ситуація на фронті — це жорсткий бій за виживання. Наші захисники залишили Сіверськ, Донеччину. Ворог безперервно обстрілює територію, в Грабовському Сумської області російська піхота викрала понад 50 мирних українців. Чому це стало можливим? На що розраховують ті, хто чинить насильство? В інтерв’ю УНІАН військовий експерт Павло Нарожний розкриває шокуючі реалії.

Прикордоння, як зона війни, є практично незащищеним. Селище Грабовське — на краю лінії фронту, не має укріплень. Захистити його можна хіба що за рахунок входження на територію ворога, створення буферної зони. Але чи буде наш народ платити ціну за рятувальну тактику? Ось у чому питання.

Ворог має повну свободу дій. Вони можуть атакувати будь-де, особливо в районах, де наші сили розріджені. Ситуація важка, і по всій лінії фронту, довжина якої перевищує 1200 км, ми не можемо похвалитися надійною обороною. Водночас, за даними аналітиків, ворог продовжує просуватися, у тому числі й біля стратегічної Юнаківки.

Ця боротьба — не лише територіальна, але й економічна. Ресурси Росії виснажуються, але не варто підраховувати перемоги, коли на лінії фронту точаться бої. Вороги прагнуть створити видимість «перемоги», але реалії такі — пластичність ситуації дозволяє Україні застосовувати контрударні дії, не забуваючи про виснаження агресора.

Збройні сили України перебувають у затяжній обороні, утримуючи позиції там, де це можливо. Не йдуть вперед — це не стратегія! Це виживання! Продовження конфлікту залежить від сили волі, економічної стратегії і підтримки партнерів. Фінансові вливання від Європи дають нам змогу дихати, але що буде з Америкою? Вказівки республіканців підривають союзницькі зв’язки, перетворюючи їх на посередників.

Мирний план — це ще одна ілюзія мрії. Головне питання: чи готові ми діяти, коли Росія знову знехтує угодами? Коли порушили все, що можна, не залишиться ніякої мирної участі. Уявлення про міць американської армії, які вони можуть завести до нас, залишається хибним. Ми повинні покластися на власні сили, вибудувати власну армію, щоб росіяни не наважилися на наступ. Гарантія безпеки — це не лише про підтримку, це про нашу готовність до опору.

Зеленський говорить про часткову або навіть в цілому скасування мобілізації. Чи це справедливе рішення, поки ворог не спить? Економіка постраждає, та резервісти залишаться нашою надією. Кожен, хто вже свого часу служив, стане на захист у випадку нової загрози. Варто пам’ятати: мобілізація не є метою, це відповідь на конфлікт.

Ми в епіцентр боротьби за незалежність. Істинний контроль і сила в нас самих. А поки ворог пускає свої щупальці, ми тримаємося. Війна, що триває, вимагає дій. Нам потрібна не просто військова допомога, а готовність до протистояння, здатність захистити своє.