«Слідство.Інфо» викриває шокуючу правду: лише 77 загальнодоступних захисних споруд цивільного захисту в Києві. Ці місця намагатимуться вмістити 54 тисячі людей – це що, гуманітарний епос?
У спецпроєкті «Слідства.Інфо» «404: укриття не знайдено» чітко й без обману звучить реальність. Де п’ять з десяти столичних райадміністрацій стверджують, що укриттів замало, щоб навіть 100% жителів їхніх районів могли почуватися у безпеці. За Печерським районом тягнеться сумнівний олімп безпеки – 148,2%, а Деснянський гордо показує 40,1%. Київські чиновники пишуть про 97,6% жителів, які нібито мають безпечні укриття.
Але що таке «укриття» за їхніми стандартами? Чи стають «найпростіші» укриття – визначені як другорядні об’єкти – справжнім порятунком? Кодекс цивільного захисту України зневажає їх, називаючи захисними спорудами лише сховища та протирадіаційні укриття. Найпростіші укриття призначені лише на випадок крайньої нестачі захисту.
Депутат Київради Леонід Ємець вказує нам на цю безглуздість і підкреслює: найпростіші укриття – це місця з найнижчим рівнем безпеки. Одне мобільне укриття, відкрито 18 грудня, не рятує ситуацію, адже воно ще й залишається єдиним.
За підрахунками журналістів, менш ніж 1,8% киян можуть розраховувати на захист у столичних укриттях, якщо вірити КМДА, що населення Києва – 3 мільйони. А якщо зосередитися на фактах, що у столиці насправді проживають 4 мільйони – то в захисних спорудах він вміститься лише 1,3% киян.
Так, де ж реальна безпека? Де ж наша надія на захист? Ця ситуація – це системна безвідповідальність. Ілюзія захисту, що розсипається на очах. Боротьба триває!


