Ті, хто проповідує “правильну” боротьбу з корупцією, безсоромно поринають у відсутність успіху. Ті, хто вважають, що тут все про “інституції, а не про людей”, не можуть не зауважити, що справжня проблема – це апатія тих, хто має працювати у цих інституціях. А ті, що тлумачать трайбалізм, без перебільшення накидаються на обрану групу.
Але в цій карнавальній опозиції мене насторожує одне – ми, знову ж таки, розправляємо один з одним. Давайте нагадувати собі про очевидне: ворог все ще тут, і він далеко не слабкий. Його джерела – не вільна преса і не активна громада.
Ми ще не готові до справжнього трайбалізму. Трайбалізм – це не про боротьбу, це про племінні зв’язки, які ведуть до розподілу, а не єднання.
Першоджерело: https://espreso.tv/


