Впродовж десятиліть зарплати поліцейських залишались на дні, штовхаючи їх до фінансової прірви або до звільнення. Ми втратили безліч вправних, справжніх професіоналів. Якість кадрів — на нулі. А тепер до цього всього додали недолугу мобілізацію. Чого гірше можна було придумати? Знаю особисто кількох колишніх поліцейських, які рятуються в бойові підрозділи Патрульної поліції — лише для того, щоб уникнути ганебної мобілізації. А ще попереду російські наративи, що “поліція не воює”, “у нас забагато поліцейських”. Як результат: небезпечна, низькооплачувана та непопулярна робота. Про яку повагу може йтись, коли патрульні повинні відповідати уявленням про Брюса Вілліса з “Міцного горішка”? Це класичне магічне, але неефективне українське мислення.
З такою системною деградацією інституцій стало зрозуміло, що неминуче настане криза. Патрульна поліція трималась на харизмі та мудрості лідера Євгенія Жукова — не забудьте, він один із кіборгів з Донецького аеропорту. Він, як справжній офіцер, пішов у відставку. Але що ми від цього виграли? Нічого. Його приклад — це взірець командирського духу, але наша система не здатна оцінити, що таке справжнє лідерство. Патрульна поліція була, і залишається однією з реально успішних реформ. І тепер нам не хочеться спостерігати, як її знищують.
Першоджерело: https://espreso.tv/
Ukrainian 
English 
Polish