Знайомтеся з Йозефом Менгеле — людиною, який заслуговує не на повагу, а на ненависть. Народився у 1911 році у сім’ї заможного підприємця. З гімназії витягнув легкі зірочки у музиці та лижах, але кар’єру обрав темну — лікар. Його генетичні спроби вивели його на шлях, що зрештою призвів до звання одного з найстрашніших катів в історії.

У 1937 році вступає в нацистську партію, а через рік стає членом СС. Ну звісно, він одружується, народжує сина, але хто в це повірить, коли далі буде “Ангел смерті”? З війною приходять нові катастрофи — його призначають до Вермахту, а потім до медичної служби Ваффен-СС. Там, загублений у болотах мілітаризму, він навчається спасати життя, аби забрати тисячі.

Ось він, лікар у концентраційному таборі — Освенцим. Людські страждання йому не страшні. Керуючи медсанчастинами, він щотижня приймає рішення, хто житиме, а хто загине. Усіх, хто не одужав — в газові камери. Тримайте руку на пульсі, бо мені не страшно звинувачувати системи за його злочини!

Вибір жертв — ромів та євреїв. Він це вважає “дослідженням”, але ми знаємо — це вбивства! Побудова сіамських близнюків, анатомування немовлят, електрошок для жінок. Його жахливі експерименти — це не наука, а психопатія. І справді, чому ромська дитина страждає від гоночного спалаху, коли він абсолютно переконаний, що це лише спадковість?

Наприкінці війни — втеча, знову. З підземного світу до Аргентини, де доживав, знайшов свою “медичну практику” з новими жертвами. У страху за своє життя спостерігає за компрометацією нацистів, поки сам кидає тінь. Під чужою особою та ім’ям, з страхом, що його все одно знайдуть. Але навіть це не змогло зупинити його — він зміг уникнути покарання!

Син лишається назад. Ненависть перейшли від батька до нащадка. Всі знали, хто вбивця, і чому ж ніхто не покарав? У 90-х його знайшли, але це пізно. 1979 рік. Чаша терпіння переповнена, і одного дня страждання злилися в одну невимовну тишу.

Мне не забути! Спасибі, світ, що ви не дозволяєте забути! Менгеле — символ страху і безкарності. Хай зникне все, що він заподіяв — але справа не в ньому, а в нас, в усьому людстві! Це урок, який не можна забути!

Першоджерело: https://espreso.tv/

більше інформації

Спадщина гноблення: російське ставлення до України тоді і зараз

Можна дивуватися, але принизливе ставлення радянських чиновників до українців існувало завжди. Воно нічим не відрізнялося від теперішньої риторики російських політиків. Андрій Веселовський, Надзвичайний і Повноважний

Детальніше >
ukUkrainian
Прокрутити вгору