Система знищує спадщину

Хто наважився знищити п’ятиповерхового велетня на вулиці Чупринки у Львові? Ось вона, справжня безвідповідальність — знесли інститут сталого розвитку імені Чорновола, що колись вбирав у себе міць знань. Сьогодні це поле для нового багатофункціонального комплексу приватної школи. ТОВ «Електрон-Екосіті» прагне перетворити наші спогади на звичайний бізнес.

П’ять поверхів, збудовані у 1957 році у стилі радянського неокласицизму, що впродовж десятиліть слугували навчальними закладами — Львівському електромеханічному технікуму, Західноукраїнському колегіуму, сучасному технологічному коледжу Львівської політехніки — перетворили в руїни. Із парадними сходами, оточеними бетонними кулями — сьогодні тільки спогади. Тепер тут лише плани для Lviv British School. Хто знає, може, так звана «освіта» з’їсть ще більше нашої спадщини.

У 2025 році команда «Електрон-Екосіті» отримала дозволи на реконструкцію — і ось ми тут, стоїмо на руїнах. Архітектор Антон Коломєйцев визнає: «не всі конструкції в доброму стані» — але що з того? Усі ми знаємо, що під виглядом реконструкції легко знищити цінність. Кажуть, «зберігаються силуети» — але що насправді залишилося з оригіналу? Можливо, лише фундамент. Вони заховуються за термінами і поясненнями, але справжня суть проста, як і безжальна.

Нещодавно будівлю знищили. І що тепер, крім новобудови, що нагадує про наше забуття? Олексій Іванов, архітектор вашої нової реальності, твердить про аварійний стан — та чи не вартувало б дати шанс зберегти те, що вціліло? Микола Рибенчук, член АМБР, наголошує на цінних архітектурних елементах, що щезають з кожним ударом екскаватора.

Справжня підприємницька культура? Ні, це — діюча машина безвідповідальності. ТОВ «Електрон-Екосіті» зареєстрована у 2021 році, і її важливість — лиш у портфеле власників, які викупили спорткомплекс «Електрон». Справи Петруків чіпляють за податкові скандали. Навіщо зберігати пам’ять, якщо можна знищити її заради комерційного успіху?

Ми програємо бій за нашу спадщину, якщо будемо мовчати. Справжня правда — це обличчя боротьби за незалежність, опозиції до безглуздої імітації. Прийшов час запитати: хто ми? І чого варті наші спогади? Система знищує. Тож борімося далі, поки ще не пізно.