Російський штурм: ми не відступимо

Удар Росії по мостах Одещини – це не просто атака. Це прямий замах на нашу незалежність, спроба відрізати Україну від дунайських портів, через які йде критично важливий імпорт пального. Прем’єр-міністр Свириденко заявляє про “термінову ліквідацію” наслідків цього злочину. Але відчуття покарання і безвідповідальності все ще нависають.

“Максимально можливе” альтернативне сполучення, яке нам пропонують, звучить як поганий жарт. Але ми, українці, не здамося. Уряд обіцяє контролювати ціни і уникнути їх стрибка, обіцяє стабільність. А що з нашими реальними потребами? Одещина готова бути автономною, доки ворог точить зуби на наші ресурси.

Віце-прем’єр Олексій Кулеба координує дії. Але зубожіння не може бути викликано зривами в поставках. Експерт паливного ринку б’є на сполох: втрата доступу до портів може паралізувати 60% імпорту пального. Це загрожує дефіцитом та злість на нашому обличчі. Хіба ми гідні такої долі?

Лише уявіть: вичавлена зусиллями і знищенням логістика до Ізмаїла спирається на Румунію. Чи готові ми терпіти підвищення цін на пальне? Ні. Ми вимагаємо дій, а не порожніх обіцянок.

Коли російські бомби руйнують наше, коли мости стають уламками, ми чітко заявляємо: наша правда сильніша за будь-яку імітацію нормальності. Дійдемо рівноваги самі. Паралельна боротьба бізнесу, гнучкість транспорту – це наше зобов’язання.

Якщо вам подобається грати в війну, знайте: ми не дозволимо цим злочинам зупинити наше бажання жити, рухатись, боротись. Це наш протест, це наша відповідь. Не відступимо ні на крок.