Подвійні стандарти: біда для України

Київ зітхає полегшено — вплив Росії під ударами, але от американські дії настільки великими, що важко не помітити глуху іронію. Операція США по захопленню венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро — це не просто крок до знищення геополітичної сили Кремля. Це стало нагадуванням про жахливу реальність: США так само доступно ведуть справи з авторитарними режимами, як і Росія в Україні. Як би там не було, але в Україні це сприймають неоднозначно.

Бачте, барикади вже зросли — відзначені успіхами у НАТО до успіхів у Південному Кавказі — але американських геополітичних дорослішання сумнівно розглядати як однозначну перемогу. Коли президент Володимир Зеленський заявляє, що “якщо з диктаторами можна так чинити, то США знають, що їм слід робити далі”, ми потрапляємо в зону невизначеності: де критика, де підтримка? Очевидно лише те, що тиск на Росію — необхідний.

Хоча міністр закордонних справ Андрій Сибіга чітко підкреслює: дійсно, Україна завжди стояла на захисті націй і їхньої свободи, але на фоні міжнародного права очевидно, що Мадуро — це ще одна страшна серйозна проблема. І тут однозначності немає. Неофіційні коментатори стривожені: американці в Венесуелі нагадують політику подвійних стандартів. Хоча російське вторгнення кардинально відрізняється від короткочасної операції спецпризначенців, сумніви залишаються. Де закінчується легітимність і починається агресія?

Думки експертів розділилися: чимало з них запитують, чи варто нам, українцям, радіти падінню Мадуро. Так, Росія може посилити тиск на Україні, аби компенсувати геополітичні невдачі. Але ж чий це програш, чий прогрес? Академічний аналіз — гори риторики, але реальність така, що падіння союзника Кремля — це ілюстрація для всіх авторитарних правителів: ні один з “своїх” не застрахований від зради.

Згадайте про Мадуро. Вашингтон без жалю захопив його, і це викликало бурю обурення по всій Латинській Америці. Тепер зник ключовий союзник для Кремля і Китаю, а авторитарні лідери трясуться від страху. Дії США підкреслюють, що Вашингтон знову вирішив зосередитися на “своєму задньому дворі”, занепокоюючи безвідповідальність в інших регіонах.

Ось так, з’являється у світі новий порядок. Правда, попри спроби маніпуляції, залишається простою і безкомпромісною.