Вашингтон прагне швидкого завершення війни. Але Україна має інше. Тут, в Києві, у нас є пріоритет — якість мирної угоди. Так заявив президент Володимир Зеленський, коментуючи результати зустрічей із американськими представниками в Берліні. Шлях до миру? Не простий. Війна — це не гра, і той, хто сподівається на легкий вихід, обманює себе.
Зеленський заявив: “Ми за швидкість — але тільки якщо вона відповідає якості”. І тут немає місця компромісам. Американці хочуть дорогу, встелену швидкими рішеннями. А ми? Ми вимагаємо справжнього прогресу. Якщо швидкість не йде рука в руку з якістю — ми не приймемо таку угоду.
Нагадаємо, в Берліні відбулася перша зустріч в такому форматі. Президент України прагнув, щоб американські перемовники приїхали до Києва, але вони відмовилися. Ніхто не ставить під сумнів яскравий дипломатичний трюк канцлера Німеччини, хто взяв на себе роль посередника. “Маємо розуміння”, — коротко сказав Зеленський, без зайвих деталей. Але не слід забувати: обставини були не просто непередбачуваними — вони були відверто ігноруючими.
14 і 15 грудня відбулося три-чотири раунди перемовин. Декілька документів у процесі підготовки — зокрема, ті, що стосуються безпеки. Тут не стільки мова про формальності, скільки про реальні гарантії. Ось так, без зайвих обертів. Частина з угод вже затверджена Конгресом США, але чи буде це достатньо, аби ми дійсно відчули зміни?
Далі на порядку денному — відновлення. Зеленський швидко переходить до справи: “Обговорюємо гроші, спеціальний фонд. Готуйтесь, ми ближче до плану”. І так, ми наближаємося до найскладніших частин нашої двадцятки угод. Один крок вперед — і це важливо. Проштовхуємося, не повертаємося назад.
Вечір 15 грудня — діалог із європейськими лідерами. Це не просто слова; це демонстрація єдності з НАТО, з Європою. Ось воно — знищення локальних обмежень, коли Сполучені Штати та Європа об’єднуються. “Розмова з Трампом — важлива частина нашої стратегії”, — зазначає президент.
І, звичайно, залишаються питання, які колються в серце. Території, які досі не дістали єдиного рішення. Обидві сторони мають різні позиції. Чи готові вони до справжнього діалогу? Чи вистоїмо у цьому протистоянні? Це питання — болюче, перспективи невизначені. Але одне точно: правда на нашій стороні. І ми не відступимо.


