Дивлячись на сутички в нашій політиці, де силовики і міністри змінюють одне одного, залишається лише спостерігати за падінням найнахабніших представників влади, зокрема “Алі-Баби”. Ця істота і його оточення навіть через десять років не заслуговують на жодні згадки в історії. Злість виникає не лише від крадіжок під час війни — це стало звичним. Найбільша лють викликана жахливою невідповідністю вищих ешелонів влади тому, що відбувається у світі. Це не тільки війна, це новий світопорядок, боротьба між Pax Americana та диктатурами, технологічність і конкуренція. Тут вирішується, хто перший досягне точки сингулярності чи зможе маніпулювати людськими емоціями. А в нас — лише ненависні осмішливі обличчя з потворним бажанням вкрасти хоч копійку з кризи. Не усвідомлюючи, що таким чином стають ще більш прозорими для контролюючих органів.
Парадоксально, але народ, якого вважають дурним і маніпульованим, уже зрозумів: життя після 24 лютого 2022 року ніколи не буде колишнім. Ось жорстокі обстріли і енергетична паніка підштовхують до розуміння тих, хто знову став вірити обіцянкам мирного договору.
Наш політикум говорить про війну, але мріє повернутися до 23 лютого 2022 року. Як відбуваються призначення та ухвалення рішень — ось істинний стандарт безвідповідального управління на п’ятому році війни. Всі їхні досягнення зводяться до “десятки” за якесь голосування. Ось і все — життя закінчується, можна вимикати світло, далі вже не буде краще.
Цей режим, ці представники — наслідок “сильних” часів після Революції Гідності. Але сильні чи слабкі — результат залишився, і саме ці слабкі, які прийдуть на заміну, все програють. Це циклічність, яка знову вимагатиме сильних для наведення порядку. Тож нинішні часи загартовують наступне жорстоке покоління. Чекатимемо, коли ці бездарі остаточно підуть, але їхня гуманітарна невідповідність викликам глобального масштабу та війні лякає найбільше.
Першоджерело: https://espreso.tv/
Ukrainian 
English 
Polish