Лондон вагається: рішучість або зрада

Лідери Європейського Союзу дали Україні 90 мільярдів євро, і тепер британський прем’єр-міністр Кір Стармер опинився у пастці. Він завжди прихильний до ідеї використати російські активи для підтримки України, адже без цього внесок у кредит стає непростим завданням.

Зеленський висловлює вдячність Європі за допомогу, яку він отримав, навіть якщо Вашингтон не готовий діяти. Проте він знає – агресора не покарано. Основна проблема – опір Бельгії, страх інших держав перед потенційною розплатою з боку Росії і крихка репутація єврозони. Цей конфлікт інтересів призвів до зовсім іншого рішення.

Тепер Стармер, в той час як ЄС відмовляється від використання російських активів, отримує запрошення долучитися до кредиту для України. Така диспропорція абсолютно абсурдна. Британія має заморожені активи Росії на суму понад 8 мільярдів фунтів, і Стармер завжди підтримував їх використання на благо України.

Втім, заручником цього становища він не став. Він самостійно може вирішувати. Але варто пригадати слова Путіна, який кожну спробу забрати російські гроші вважає “грабунком”. Сучасна дипломатія вже нав’язує нам умови, а Росія готова до помсти.

Ризики економічної відплати з боку РФ насправді мізерні. Більшість британських інвестицій у Росії вже давно списані. Але це не означає, що Британія може і далі жити в ілюзії безкарності. Респектабельність не повинна паралізувати дії уряду.

Координація з іншими державами, що не є членами ЄС – такими, як Канада та Японія – могла б дати сильний сигнал про солідарність з Україною. Росія почала цю війну, і вона повинна заплатити.

Проте, британський уряд зазнав невдачі, той самий уряд, який намагається уникнути використання 8 мільярдів заморожених активів у банках. У розпал Євроради стало зрозуміло – страх, тиск з боку США, погрози Росії і постійні противники допомоги Україні, такі як Угорщина та Словаччина, ламають всі спроби перейти до активних дій. Проте, попри це, ЄС виділив Україні 90 мільярдів євро на 2026 і 2027 роки, водночас залишаючи російські активи поза грою.

Лондон, озираючись на інших, продовжує вагатися. Час діяти, а не зволікати.