У Маямі не сталося нічого, окрім розпорошення ілюзій. Прориву в мирних переговорах щодо України, про який розповідав віцепрезидент США Джей Ді Венс, немає. Речник Кремля Дмитро Пєсков, з притаманною кремлівській обережністю, заявив, що це всього лише «робочий процес». Замість очікуваних результатів — рутинні обговорення на експертному рівні, які навряд чи змінять статус-кво.
Для РФ сьогодні головне — слухати голоси з Вашингтона, вивчати їхні та європейські задумки. І тут, на сцені переговорів, згадують про «дух Анкориджа» — той самий, що став свого часу підтвердженням давніх зобов’язань. За спинами ведмедів та орлів не повинно бути місця для пейзажів ілюзій. Взагалі-то, безлад, а не порядок. Заяви з обох сторін, схоже, лише надто сильне бажання грати своє.
Немов у мозаїці, ходять чутки про папери, які обговорювалися в Маямі. Але насправді, хто тут зацікавлений у реальному мирному врегулюванні? Слова Зеленського про «попередні результати» звучать як легкий вдих без важкого дихання реальних зусиль. Всі хочуть мати щось на руках, але лише можуть оперувати плутаними можливостями.
Американський спецпосланець Стів Віткофф намагається збудувати мости з 20 пунктами. Гарантії безпеки, економічні стратегії — це все лише фрагменти стратегії, яка знову і знову повертається до свого дном. Питання в тому, чи досягнемо ми якогось нового конструкту, чи залишимось у питанні про те, чи відбудеться взагалі щось нове.
Ми стоїмо на розломі — проти системи, де одна лише правда намагається пробитися через стіну імітацій, безвідповідальності та плідної безформності. Це не просто боротьба за розуміння; це боротьба за існування. Настав час усім зрозуміти: між миром і путівкою до безодні немає серйозної різниці, коли не прописані умови відвертості та честі.


