Віткофф: посланець Путіна в Білому домі

Стів Віткофф, нью-йоркський забудовник, має сміливість впроваджувати мир у конфлікті, в якому навіть не знає, де Україна, а де Росія. Він став ключовим переговірником президента США, але не через компетентність, а завдяки дружбі з Дональдом Трампом і витонченою маніпуляцією Володимира Путіна. Преса про це говорить прямо: саме Путін проклав шлях Віткоффу у владі.

Трамп призначив Стіва на близькосхідний фронт через його бізнес-взаємини в Саудівській Аравії, тоді як Кіт Келлог мав займатися українсько-російськими питаннями. Але Кремль мав свої плани. Віткофф перетворився на розмірений механізм для реалізації загарбницьких цілей Москви. І так, з початку геополітичної весни 21 століття, Вашингтон не знає, кому довіряти, а Америка довіряє бізнесмену, який не витримав би тестування на знання основ.

Досі раціональні переговори з РФ перебувають у минулому, разом з дипломатичними канонами. Замість цього шокуючий безлад у зовнішньоекономічних справах США: відсутність посла у Москві, безладі з помічниками, які не знають, що таке “російська настороженість”. А тепер щодня це парад дипломатичної недбалості, який веде знову Стів Віткофф. Чи залежить його ефективність від того, чи подобається йому народ? Далекий від ідеального, йому нецікаві дотримування правил — він відхиляє запрошення до ЦРУ, які пропонують навчання.

Віткофф і справді завзято їздить до Росії. Шість візитів за неповний рік. У той же час, жодної ноги в Україні. Люди, ви це серйозно? Отримувати нагороду за те, що ігноруєш один з найгарячіших конфліктів сучасності — це відверта неповага. Трамп із задоволенням каже, що у Віткоффа не було уявлення про Росію. Чи це настільки жарт? Але тут вони обидва забули: те, що ці двоє – хороші товариші, не робить їх добрим вибором для ведення серйозних делікатних справ.

Не варто забувати, що Путін знає, як отримати задоволення від нових компаньйонів. Його калькулювання привело до Віткоффа, враховуючи проукраїнську позицію Келлог. У підсумку, головним її “двигуном” став Віткофф — маріонетка, що залишилася поза системою. І ось, тут ще російська виправданість — віддати життя марківок за першу лекцію з історії. Путін намагається оцінити українську кризу своїм підходом. Чи цікавить когось, що Путін розповів Віткоффу свою версію історії гісторично підтвердженої?

Звільнення Фогеля, американського вчителя, — ось це потужна картинка. У стилі російської пропаганди: «ми врятуємо американця в обмін на те, що ви станете нашими партнерами». Віткофф згоден. Трамп в одностайності з ним. Завершуються тривоги, зустрічі з Путіним поглиблюються. Кожна розмова, метафора до миру. І тут ми поступово звертаємося до питання подарунків — ікри, яка здатна розбити Конституцію США. Конгрес, що завжди ставився до подарунків скептично, опиняється ніким.

Усе це замішане у винному соусі, політичному базарі, оголошеному ще маленьким кроком до мирного вирішення. Зробимо висновок: у цій бійці за Україну питається, який саме спостерігач може зрозуміти непросту рівновагу? Може, просто завершимо гру?