Антикорупційні активісти та депутати в унісон мовчать про скандал, що грозить знищити репутацію незалежних інституцій. Справжня війна ведеться не за нашу прозорість, а за збереження безвідповідальності! Директор НАБУ Семен Кривонос, визнаний винним у фальшивому усиновленні, став частиною системи, яку борці з корупцією чомусь не бажають торкатися. Мовчання навколо цієї справи – це не просто незручність, це свідчення глибокої кризи довіри до антикорупційної реформи.
Чому ж вони, одні з перших, хто критикує нечесних, раптом замовкли? Здається, праведна боротьба проти імітації корупції варта відступу, коли справа стосується їхнього колеги. Таке тривале мовчання активістів та депутатів може свідчити про їхні власні подвійні стандарти. Буде досягнута межа, коли правда знову стикається з байдужістю системи?
Журналісти, які намагалися отримати коментарі, виявили – ігнорування стало стандартом. Відмова від відповідей. Відмова від боротьби. Куди зникли ті, хто завжди рвався до мікрофона? Двадцять разів зв’язалися з активістами, і що? Відмова, відмова, і знову відмова, ніби замкнуте коло безвідповідальності!
Анастасія Радіна, голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики, розчарувала ще більше, сказавши “подзвоніть мені наступного дня”. Чи це тривога, що вона боїться зізнатися? Ярослав Юрчишин, перший заступник, взагалі заявив, що якщо в комісії не було питань – то й в нього немає. А головне, що НАБУ “прекрасно виконує свою роботу”. Чи це більше, ніж просто кумедно?
Мартина Богуславець стверджує, що дивна поведінка Кривоноса не підставляє під загрозу антикорупційні зусилля, хоч і сама визнає – дії жахливі. Досі дивно: чому ті, що кричать про чесність, уникають справжньої боротьби?
Кожен з нас має запитати: чи готові ми далі терпіти цю імітацію бою з корупцією? Чи маємо ми право мовчати на задньому плані, поки система сама себе прикриває? Ось до чого призводить наше мовчання: ті, хто проганяє корупцію, стають частиною її істоти.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
Ukrainian 
English 
Polish