Непрощенна відмова. Суд ошелешений, але не готовий до змін. Адвокат В’ячеслава Зінченка, Ігор Сулима, осмілюється подати клопотання про відвід суддів. Причина? Неприхована упередженість, яка, звичайно, нікому не потрібна у найвищому судочинстві. Але “завтра” не існує, коли система залишається в курсі.
Десятки поглядів на обвинуваченого, охоронця з нацгвардії та мати, яка прийшла підтримати. Все це театральність, постанова в залі суду, ясна як день. Слухання розпочинається, адвокат знову на передовій, з невимушеною впевненістю. Прокурори присутні – Головні гравці в цій тиранії справедливості, хоч і молоді, як Олена Данилів та Дмитро Петльований.
Чому ж захисник Вороняк не з’явився? Лише хвороба стала перепоною. Але що тут насправді цікаво? Потерпіла сторона, яка повинна бути присутня, зникає у тінях, залишаючи справу на розсуд суддів. Тільки непохитний захист Зінченка, який знає, чого хоче – справжності у відчутті безпрецедентного.
Заява про відвід, посилання на кодекс. Статті, численні цифри – все це замасковане прагнення до правди. Можна намагатися стверджувати, що не упереджені, але сказане підтверджує одне: пробудження свідомості це їхнє страшне слово.
А тепер згадаємо про вбивство Ірини Фаріон. Жах на вулицях Львова, куля лунає, професорка загинула. Вся поліція на ногах, всередині хаос і полювання. Зінченко у фокусі. Молодий і безжальний, харизматичний та непередбачуваний. Володимир Зеленський вказує на викрадача, він пробуджує гнів та страхи.
Не забуваймо, що з 3 вересня, момент, коли дочка жертви вперше говоритиме з ним – у полоні особистої трагедії. Він запитує про неї, про плани, можливо, і про суть життя. І це запитання, долаючи межі, загрожує: “Чи планувала я його спалити?” – ватряк у серці справи.
Справи затягуються, адвокати грають свою гру. Тримання під вартою, усе знову і знову. Система – це нещо безжальне, мертве. І коли свідки починають свідчити, свідчить щось інше. Камера відображає молодого злочинця, що зберігає темряву у телефоні. Чи здатні ми чітко розуміти, що коїться в цих стінах?
Суд продовжує слухання, доля обвинуваченого зависає. Продовження – нові дати, перенесення, командна гра юристів. І їхня найстрашніша зброя – час. Розгляди статей, свідчення, а звинувачення, наче знехтувані сліди застарілих світанків.
Це не лише справа цілого життя, це те, що ми беремо на себе – мініатюра злочину на яскравій арені. Гра на виживання, боротьба за кожне слово, за кожну мить. Суд проти Істини, правда в дії.
Першоджерело: https://zahid.espreso.tv/
Ukrainian 
English 
Polish