Перед лицем загроз, що нависли над Вітчизною, Верховна Рада взяла на себе сміливість не підтримати скасування відстрочки для студентів старше 25 років. Нехай мільйонні зусилля не призводять до чергової імітації змін. 137 голосів за – і 226, які необхідні – це розрив, котрий говорить про безвідповідальність системи. Вона не хоче зірвати свою міфічну “освітню” вуаль, ховаючись за благими намірами.
Веніславський, захисник цієї поправки, намагається навчити нас честі й відповідальності. Але про який обов’язок ми говоримо, коли конституційне право на освіту прикриває таке ж право на ухилення від служби? Ця поправка – не про освіту, це про зловживання можливістю, яке перетворюється на блеф перед лицем війни.
Непритомна реальність: кількість студентів віком від 25 років зросла з 30 тисяч до 250 тисяч. Це не тільки статистика, а й сигнал. Сигнал про те, що система здатна на відверту безвідповідальність, коли безглузді привілеї відходять на другий план, ніж реальна готовність захищати свою країну.
Чинні правила виглядають застиглими в часі, і, схоже, замість прогресу ми отримуємо стагнацію. Кабінет Міністрів, хоч і намагається підпорядкувати цю дивну реальність, зрештою, не може похвалитися дійсними змінами. Студенти і викладачі – котрі вважають себе небожителями серед глухої глибини війни – продовжують користуватися старими механізмами, залишаючи після себе лише питання: а де ж ваша совість?
Система живе в ілюзії, а ми маємо виступати проти цієї ілюзії, відстоюючи правду. Нам потрібно бути сильнішими, відповідальнішими, а не бути черговими статистичними даними в незмінній системі. Вітчизна кличе на захист, а ми продовжуємо війну за зміни в власних думках і бажаннях.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Ukrainian 
English 
Polish