Ми не найманці

Вони не найманці. Вони складають присягу українському народові. Найманці воюють лише за гроші. Чи чули ви, як часто іноземцям не виплачують зарплату після поранень? Як можна зберігати орієнтацію на перемогу, коли люди тижнями сидять у частинах, не маючи належної підготовки, бо немає перекладачів? За якою логікою ми дозволяємо іноземцям страждати в бригаді через нашу некомпетентність?

Ми вимагаємо створення спеціальних взводів і рот, де інструктори вільно володіють англійською – мілітарі мовою. Іноземці повинні отримати можливість проходити підготовку, в тому числі за контрактом. Сьогодні, як ніколи, у нас є обов’язок запровадити курси англійської мови для солдатів.

У нашій країні дефіцит мобілізаційних ресурсів та скорочення демографії — це виклики, від яких не втечеш. Умови для залучення іноземців до боротьби за українську справу мають бути створені. Це стратегічна необхідність. Як ми можемо запрошувати іноземні підрозділи чи прагнути до НАТО, коли не можемо захистити тих, хто вже воює з нами, або коли ненадійні полковники радять вивчати російську, бо самі не знають англійської?

Ніяких черг до територіальних центрів комплектування не буде. Ми або змінюємо підходи заради Перемоги, або… Але у нас немає “або”. Вибір очевидний. Стаємо на бік правди та сили!