На форумі в Давосі зять президента США Джаред Кушнер виклав фантастичне бачення майбутньої Гази – яскраві житлові вежі, розкішні курорти, технологічна інфраструктура. Все це ніби має перетворити цей занедбаний шматок землі на елітний острів високих технологій.
“Спочатку ми планували вільну зону, потім зону ХАМАС. Але зупинилися: чому б не задумати катастрофічний успіх?” – сповнений амбіцій Кушнер. Але де були права палестинців, майже мільйон зруйнованих бізнесів та 2 мільйони людей, викинутих на вулицю? Чи взагалі зрозуміла ця “нова” Газа, що за такими блискучими проєктами ховається горе і страждання?
Трамп мріє перетворити Газу на “Рів’єру”, попри шквал критики. Кушнер натякає на конференцію у Вашингтоні, де будуть оголошені надходження від приватного сектору. Десь у глибині душі всі розуміють, що це – звук пустоти. Чутки про те, що США готові покрити 20% витрат, чекають підтвердження, але поки це просто слова.
Вашингтон запускає 20-пунктний політичний план, а колишній урядовець Палестинської автономії Алі Шаат через відеозв’язок оголошує про відкриття кордону. “Рафах – це знак, що Газа більше не закрита для майбутнього”. Звучить красиво, правда? Але реальність знову приносить жорстоку правду. Чотири загиблих за добу від танкових обстрілів, 12 мертвих, з них троє журналістів.
На момент проголошення перемир’я, кількість жертв серед палестинців перевищує 480. На фоні красивих слайдів в Давосі жорстка правда залишається непоміченою. Трамп намагається створити “Раду миру” для вирішення конфліктів, але мир за ціною страждань – це лише ілюзія.
Перетворення Гази на гастрономічний рай за рахунок чужої болі – це не просто безвідповідальність, це цинізм у чистому вигляді. Ніяка візуальна привабливість не зможе перекрити правду.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Ukrainian 
English 
Polish