Перш ніж знову говорити про “нормальність”, згадайте про цю трагедію. Військовослужбовець, що мав оберігати та захищати, став знаряддям смерті. У посилці з продуктами харчування знайшлася саморобна вибухівка. Дружина, яка довірилася, загинула на місці, а двоє малолітніх дітей, абсолютно безвинні, постраждали від цього жахіття. Правоохоронці звітують: “Так, вибухнула саморобна бомба.” Чи може бути щось більш огидне? Це не просто випадок — це зухвала реальність української війни, в якій сімейні узи обертаються на ланцюги смерті.
Вибух стався 20 березня. Квартиру в центрі Первомайська буквально зруйнував жахливий вибір. Чоловік запакував вибухівку у коробку, обмотав скотчем і передав знайомим для відправлення. Скільки ще безвідповідальності потрібно для того, щоб зупинитися? Діти в лікарні — півторарічна дочка із серйозними увірваними пораненнями, шестирічний син без засобів самозахисту. Чи це здається вам нормальним?
Серед уламків виявлено ще й гранати, тротилові шашки, набої. Чоловіка затримали, звинувачуючи в умисному вбивстві, яке створює небезпеку для життя багатьох. Його вже не врятує ані арешт, ані втрата свободи.
А тому, поки гинуть люди в супермаркетах і на вулицях, ми запитуємо — куди ця безвідповідальність призведе наші родини? Ми проти системи, у якій такі зловмисники можуть існувати. І якщо ми не захистимо правду, вона зникне назавжди.
Źródło oryginalne: https://ua.korrespondent.net/
Polish 
Ukrainian 
English