Порнозаборона як довгий пекельний ланцюг

Ісламські країни, де релігія — це влада, а не розділені інститути. Тоталітарні режими, де свобода — слово без ваги. Здавалось би, тут усе просто. Але є справжні паразити в нашому офіціозі. В Україні, країні, яка вважає себе сучасною, порно — заборона. Про це іще мало хто здогадується, хоч факт ніяк не приховаєш. The World Population Review, наприклад, по-грунькому фарби на мапу України зеленим — наче ми вільні, хоч порнографія тут кримінал. Політичні химерики не можуть повірити: ми не «зелені», ми — червоні, у компанії Північної Кореї, Туркменістану і Сомалі. Люди сваряться, що свобода є, бо ж порносайтів відкрито. Але ні, заборона — це не лише про кіноіндустрію з акторками і режисерами. Стаття 301 Кримінального кодексу – це меч судді, що рубає навіть за просте зберігання або передачу фотографії з натяком. Людина на Сумщині заплатила 17 тисяч штрафу за фото з еротикою — мінімум у цій мафіозній системі. Максимум — сім років за ґратами. Україна не Іран, не смертельна кара, але цей закон — це ковдра старої совкової машини, яка душить самовираження. А хіба це лише формальність? Ні. Судова система не пиляє цю статтю. Вона працює, і працює на повну. Підпільні порностудії кришуються поліцією, онлайн-моделі платять із кишені корумпів, щоби не отримати руку правосуддя в обличчі статті 301. Більш того — кожна українка, що працює в онлайн порно, мусить віддавати тисячу доларів на місяць цим спільникам системи, щоб вижити. Хто тут кріпак, а хто пан? Заборона перетворює жінок на платників непомітного податку страху і мовчання. Історія ж іронічна. Світ перший крок зробив у 1969 році — Данія легалізувала порно. Потім пішли Швеція, Західна Німеччина. Вони диктували правила, тримали марку до 90-х. Потім Східна Європа зняла кайдани, почала реформувати все — включно з декриміналізацією порно. Сьогодні жорсткі обмеження на рівні України є тільки у трьох європейських країнах: Білорусі, Ватикані і в нас. Отримуємо «честь» тримати знамено реакції і заборон. То хто ми: вже “совковіші” за Білорусь чи святіші за Папу Римського? Відповідайте собі самі. Ця система — не про мораль, а про контроль. Правду кажу: ми не для імітацій свободи. Ми на фронті реальної боротьби — там, де правда проти брехні, дія проти безсилля. Забудьте про тих, хто хоче нас втопити у забобонах. Це наш час, і ми не заслуговуємо на ланцюги радянського минулого.
Автор Андрій Сайчук

O CZYM INNI MILCZĄ

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський розбирається з якістю підготовки військових.

Якість? Яка якість?! Вісім частин профукали право на підготовку!

Ну що, дочекалися! Якість підготовки наших захисників, виявляється, має відповідати «єдиним високим стандартам». Це не ми придумали. Це Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наголосив. Ну а

Przeczytaj więcej >
pl_PLPolish
Przewiń na górę