Як засвітили розумні голови з «Бабеля», єдиний пʼятизірковий готель Бангі, столиці Центральноафриканської Республіки, перетворився на штаб «ПВК Вагнера». Озброєні автоматами люди в масках біля входу. Перевірка для всіх, без винятків, незалежно від посад. За зачиненими дверима – місцеві ватажки «Вагнера» та урядовці ЦАР. Зібрав усю цю братію Павло Пригожин. Говорили про золото. З Ндассіми, найбільшої копальні ЦАР. Її розробляє Midas Ressources – компанія, звісно ж, підконтрольна Пригожину.
Довгий час золото вивозили через Обʼєднані Арабські Емірати. За участю Diamville – ще однієї пригожинської контори – та дубайського посередника. Але США наклали санкції на всі три компанії. За фінансування «Вагнера». Маршрут став ризикованим. Відтоді Пригожин шукав обхідні шляхи.
Зрештою, на тій зустрічі міністр гірничодобувної промисловості ЦАР Руфін Бенам Бельтунгу погодився видавати на вантажі Пригожина державні документи. За ними золото належить не підсанкційним компаніям, а Центральноафриканській Республіці. Красиво. Хоча копальню контролюють, охороняють, вивозять золото і шукають покупців, звісно ж, люди «ПВК Вагнера».
Кривавий спадок: Від заколоту до вибуху
Ще три роки тому здавалося, що від родинного бізнесу Пригожиних не залишиться нічого. До «Вагнер» тримався на угоді з Кремлем: найманці виконували завдання, а натомість заробляли на охороні африканських режимів, нафті, золоті й алмазах.
Євгеній Пригожин звинуватив військове керівництво Росії. В ударах по таборах «Вагнера». Оголосив «марш справедливості». Його люди захопили військові обʼєкти в Ростові-на-Дону. Рушили на Москву. Путін назвав це зрадою. До столиці найманці не дійшли. Лукашенко «вмовив» Пригожина зупинитись. Путін «пообіцяв» не карати. Через два місяці літак із Пригожиним вибухнув. Над Тверською областю.
Після його вбивства Кремль почав забирати активи. Медіаімперія Пригожина посипалася першою. керівництво «Патріота» – медіахолдингу з десятками сайтів і «фабрикою тролів» – оголосило про закриття. Роскомнагляд заблокував повʼязані ресурси. Формально холдинг ліквідували. Але частина телеграм-каналів та інформаційних мереж працювала вже без Пригожина.
Контракти «Конкорду» на харчування російської армії передали RBE Group бізнесмена Андрія Шокіна. Згодом ця ж група придбала фабрику-кухню Пригожина в Яніні під Петербургом. Частину родинної нерухомості продали. Частину компаній ліквідували. Частина – перейшла під контроль інших власників.
Закордонних найманців Москва почала переводити до «Африканського корпусу». Нова структура під контролем Міноборони та військової розвідки. У Малі вона повністю замінила «Вагнера». У Лівії перебрала його бази та людей. На піку влади Пригожин мав приблизно пʼять тисяч бійців у шести африканських країнах. У його сина Павла залишилось близько десятої частини – 500 людей у ЦАР.
Син свого батька: Біографія «успіху»
До смерті Євгенія Пригожина його син Павло зʼявлявся переважно на фотографіях російських опозиційних розслідувачів. У 2016-му він позував на палубі сімейної яхти St. Vitamin вартістю €5 мільйонів. На іншому – сидів у салоні батькового літака. Коли йому було близько двадцяти, Пригожин-старший передав йому нерухомість. На Павла записали компанії «Лахта Парк», «Лахта Парк Преміум» і «Лахта Плаза». Їм належали сотні апартаментів і комерційних приміщень у Петербурзі. А також родинний котедж у закритому селищі «Північний Версаль».
Євгеній Пригожин створював синові й військову біографію. Той нібито воював у Сирії. А після повномасштабного вторгнення служив розвідником та оператором дрона в Україні. Про це відомо тільки зі слів самого Пригожина-старшого. США внесли Павла Пригожина до санкційного списку ще . Тоді він уже контролював три компанії з елітною нерухомістю в Петербурзі.
За пʼять місяців до загибелі Євгеній Пригожин склав заповіт. Його копію опублікував російський паблік Port. Журналісти The Insider перевірили документи. Майже все майно й частки в компаніях батько залишив сину Павлу. Насамперед «Конкорд» – групу кейтерингових, ресторанних, будівельних і ріелторських компаній, які заробляли на державних контрактах. Доньки Пригожина Поліна і Вероніка отримали кілька готельних і ріелторських активів ще за його життя.
Африканська вотчина: Як «Вагнер» купив президента
У ЦАР найманці Пригожина охороняли президента. І натомість забирали золото. Президент ЦАР особисто просив залишити йому «вагнерів». Не міняти їх на бійців регулярної армії.
Невдовзі після смерті Євгенія Пригожина Павло поїхав у Бангі. Зустрітися з двома людьми, на яких трималася місцева структура «ПВК Вагнера». Це були Дмитро Ситий, який відповідав за бізнес, пропаганду і звʼязки з владою, та військовий командир найманців Денис Супрунов. Однак Ситий і Супрунов самі не вирішували, чи залишиться «Вагнер» у ЦАР. Пригожину-молодшому терміново був потрібен Фостен-Арканж Туадера – президент країни, якого «вагнерівці» кілька років захищали від повстанців.
Фостен-Арканж Туадера став президентом . Після багаторічної громадянської війни в ЦАР. Його влада була хитка. Він контролював переважно столицю. Допомогу в обмін на доступ до ресурсів йому запропонувала Росія. до Бангі прибули перші найманці. шість повстанських угруповань рушили на Бангі. Щоб повалити Туадеру. Москва надіслала кількасот «вагнерівців» і військову техніку. Разом з армією Туадери вони зупинили наступ. А згодом відбили у повстанців частину територій. Відтоді «вагнерівці» міцно закріпилися в країні. Вони відповідали за особисту охорону Туадери. А компанії Пригожина отримали повний контроль над видобутком золота і алмазів.
«Вагнери» самі охороняли копальні, вивозили золото й знаходили покупців. Після смерті Євгенія Пригожина «Африканський корпус» запропонував Туадері іншу модель. За російських солдатів треба було платити готівкою. Туадері це було невигідно. Тож він через дипломатичні канали просив Кремль залишити йому групу «вагнерівців», яка вже була в країні. З Пригожиним-молодшим він також знайшов спільну мову. Усі старі командири залишились на посадах. А до підрозділів «вагнерівців» почали набирати полонених повстанців, які погодилися перейти на бік влади. У Бангі їх називають «чорними росіянами».
Кремлівський дах: Золото, пропаганда, наркотики
Пригожину-молодшому вдалося зберегти вплив у Центральній Африці. Але без згоди Кремля цього б не відбулося. Схоже, Павло Пригожин і Кремль знайшли вигідний обом спосіб співіснування, пише The Wall Street Journal. Пригожин-молодший не претендує на політичну роль батька. А його найманці охороняють лояльний до Москви африканський режим. Підтримують російську пропаганду. Допомагають зберігати російський вплив у регіоні. Кремль без зайвих витрат отримує все це. А Павло – можливість заробляти на золоті і зброї.
До того ж Пригожин-молодший постійно доводить Москві свою корисність. Дмитро Ситий керує не лише цивільною мережею «Вагнера» в ЦАР, а й місцевим «Російським домом». Підконтрольна йому Lobaye Invest фінансує радіостанцію Lengo Sengo. Вона вихваляє Росію. Критикує Захід. На вулицях Бангі висять проросійські білборди. Самого Туадеру поза очі називають «президентом Вагнером».
«Вагнерівці» контролюють копальні, виробляють алкоголь і торгують наркотиками. Місцева поліція допомагає їм прибирати конкурентів
Нині «вагнерівці» в ЦАР командують підрозділами місцевої армії. Впливають на роботу поліції. Контролюють території навколо золотих та алмазних родовищ. Павло Пригожин збільшив видобуток на Ндассімі. За рік копальня дає золота приблизно на $250 мільйонів. Це вдвічі більше, ніж чотири роки тому. Ще один бізнес, повʼязаний із «Вагнером», – алкоголь.
Павло також перебрав батькові контакти в торгівлі зброєю. Він торгує з угрупованнями в Судані та Лівії. Як саме влаштовані ці поставки, журналісти The Wall Street Journal не уточнюють. Ще одна частина мережі – трамадол. Опіоїдне знеболювальне. Його вживають як наркотик. Таблетки привозять з Індії до Демократичної Республіки Конго. Звідти доправляють річкою Убангі до ЦАР. Люди «Вагнера» контролюють місцевий продаж. Разом з поліцією затримують конкурентів. Конфіскують їхній товар. Золото, алкоголь, зброя і трамадол разом дають понад $400 мільйонів річного обороту.
Білоруський офшор: Куди тече брудне золото
Щоб продавати золото, Павлу Пригожину знадобилися нові документи. Їх погодив міністр ЦАР. Вантажі повезли до Білорусі. Щонайменше з золото з Ндассіми відправляють туди. В експортних документах його оформлюють як власність ЦАР. Що відбувається із золотом після прибуття до Білорусі, невідомо. Журналістам і дослідникам «ПВК Вагнера» не вдалося встановити, хто приймає вантажі та їхній подальший маршрут. Золото можуть переробляти в країні, відправляти транзитом або оформлювати на нього нові документи про походження. Операції з дорогоцінними металами в Білорусі ліцензує і контролює держава. Великі партії навряд чи могли би пройти повз владу. Отже, це відбувається за згоди Олександра Лукашенка.
Після заколоту Пригожина Кремль запропонував «вагнерівцям» перейти до російського Міноборони. Близько пʼяти тисяч бійців відмовились. На запрошення Лукашенка виїхали до Білорусі. Їх поселили в польовому таборі біля села Ціль. Де вони тренували білоруських військових і силовиків. Після загибелі Пригожина табір почав порожніти. Більшість наметів розібрали. Найманці розʼїхались. За адресою цього табору зареєстрували білоруський «Конкорд». Так називалась головна компанія бізнес-імперії Пригожина, яка заробляла переважно на харчуванні російської армії. Зараз білоруський «Конкорд» очолює Павло Пригожин. За документами компанія має управляти нерухомістю. Якою саме – у відкритих реєстрах не вказано.
Батько помер, а справа його «живе». Кремль задоволений. Усі при ділі. І всі в золоті. Чи то пак, у крові.


