Речниця МЗС Китаю Мао Нін знову закликає до поваги суверенітету. Цього разу після подій у Венесуелі. І знову ми чуємо таємниче мовчання стосовно України. Хіба не красномовна позиція для країни, яка так рішуче говорить про незалежність?
Пекін не підвів свою шаблонну маніпуляцію. “Дуже чітка” позиція щодо української кризи, проголошена китайським урядом, звучить як парадокс. Чи значить це, що всі країни мають право на суверенітет, окрім тих, які заважають геополітичним планам?
Китай вважає себе миротворцем, який “наполегливо сприяв” переговорам. А по суті, чому ж тоді зберігається безвідповідальність, коли мова йде про захист суверенітету конкретної країни? Відомо, що об’єктивність і неупередженість Китаю — це лише димова завіса, аби відвернути увагу від дійсних подій.
Ситуація з Венесуелою, де США проводять військову операцію, підкреслює двосторонність норм міжнародного права. Вашингтон дійсно наніс удари по Каракасу, звинувачуючи Мадуро в наркотероризмі. Але тільки уявіть: Трамп вимагав повернення “викрадених активів”, запевняючи, що права на них втрачені несправедливо. І хто став суддею в цій грі?
Націоналізація нафтових родовищ, які колись належали американоцентричним корпораціям — ось в чому ключ. Але за цим ховається не лише економічний інтерес, а справжня війна за незалежність. Китай, замість чіткої позиції на захист суверенітету, обирає мовчання.
Час відмовитися від ілюзій. Китай не є нейтралом у цій боротьбі. Він несе відповідальність за свою роль у глобальній політиці. І поки світ відзначає конфлікти, правда без прикрас залишається за кадром. Вибір за нами: діяти або залишатися в тіні безвідповідальності.
Polish 
English 
Ukrainian