Злочини в покупках, війна за виживання

У перехопленій розмові один з польових командирів віддає наказ на каральні дії проти цивільних українців: “У туман, у млі — ліквідувати всіх, кого вважають ворогами: на мотоциклах, на велосипедах, жінок і дітей”. Це не новина. Масові страти українців — звичайна практика. Дивує не це. Дивує, що наше суспільство недооцінює ворожі плани, масштаби катастрофи. Якщо вважаєте, що поразка — це просто новий паспорт і інший прапор, то помиляєтеся. Життя не буде таким, як раніше. Ніхто не залишиться в безпеці. Еліта нації — вчені, митці, інтелектуали, журналісти, священники, військові командири — просто зникнуть. Закатування, розстріли, а в кращому разі — концтабори в Сибір.

Цвіт нації: вчителі, лідери громадянського суспільства, культурні діячі, чиновники та військові середньої і нижчої ланки — депортація в малозаселені регіони. Колишніх військових і поліціянтів, що погодяться працювати на окупантів, відправлять захоплювати нові території Кремля. Найімовірніша жертва? Молдова, потім — країни Балтії. А тих, хто залишиться з українців, потрохи мобілізують до лав ворожої армії. Все українське під забороною. За українські книжки — багаторічні терміни увʼязнення. Звинувачення у тероризмі та звʼязках з українським підпіллям — це нова реальність.

Думайте, що втечете за кордон? Ви не втікнете. Тридцять мільйонів не втечуть, адже з окупованих територій багато хто навіть не встиг вийти у 2022 році. Мільйони залишаться під окупацією. Ніхто ззовні не допоможе. Що з масовими знищеннями в Бучі, Купʼянську та інших окупованих містах? Російська влада не покарана, навпаки — повернута до світової політики. Путін на червоному килимі, викрадач українських дітей знову розповідає про свої злочини. І що? Нічого! Масові вбивства і викрадення дітей стали буденністю. Росія легалізувала свій злочинний режим.

Ці зміни вже відбуваються, дозволяючи вбивати і викрадати без покарання. Світове суспільство знає, що нас можна безкарно знищувати. Це стало нормою, а путінський режим це розуміє. Вони хочуть змінити світові правила, зробити злочини статистикою. Чому ж наше населення поводить себе так, ніби війни не існує? Чому вони не усвідомлюють, що на них чекають масові поховання та депортаційні потяги в Сибір? Досить злякатися, досить ілюзій. Громадянське населення повернулося з шоці 2022 року і думає, що все обійдеться. Навіть не для власного виживання.

Коли чую: “А що ця країна мені дала?”, відповідаю — захисників, завдяки яким ти ще живий. Пам’ятайте. Це ваша війна, ваша боротьба за виживання. Не бойтеся заявити про це. Настав час відстоювати право на життя.