Зернова колотнеча: як рашистські ракети та «дружні» сусіди «допомагають» українському експорту

У той час, як росіяни гатять по наших суднах і портах, «дружні» сусіди роблять вигляд, що «допомагають». Ціни на зерно летять шкереберть, а наші аграрії знову в дупі. Як це працює, розповіли нам на babel.ua. Бо ж ми самі не бачимо, правда?

Криваві жнива: як Росія «добиває» наш експорт

На календарі — 19 липня 2026 року. Порт Чорноморськ. Звідси стартує Golden Leo — цивільне судно, прапор Гвінеї-Бісау. Трюми набиті українською кукурудзою. Курс — на Румунію. І тут — повітряна тривога. Росіяни запускають три крилаті ракети. Одна влітає в правий борт. Судно горить. Сотні одеситів на пляжах спостерігають за цим «видовищем». Всю ніч шукали. Вісьмох врятували. Дев’ятеро моряків з Індії та Сирії й наш український морський лоцман — загинули. Тиждень понівечений корабель бовтався біля Одеси, а 26 липня 2026 року — перекинувся і затонув. Просто так. Це ж не війна, правда?

З 2022-го росіяни блокували порти. Потім, у липні 2022 року, ООН і Туреччина «допомогли» виторгувати зернову угоду. Відкрили коридор, експорт пожвавився. Але це було тимчасово. У липні 2023 року Росія вийшла. І пообіцяла топити всіх, хто сунеться до наших портів. І почала бити по портах. Україна відповіла по їхньому флоту, і в серпні 2023 року відкрила свій, обхідний коридор вздовж берегів НАТО. Нічого, експорт відновили.

Та літо 2026-го принесло «нову тактику». Тепер орки систематично б’ють ракетами і дронами по терміналах, залізниці, і знову по цивільних суднах. За червень-серпень вони атакували понад 50 кораблів. Вбили майже 30 людей. Іноземні судноплавні компанії, звісно, злякалися. Maersk «призупинила» сервіс через Чорноморськ, Hapag-Lloyd теж вирішила «почекати» з Одесою, Чорноморськом і Південним.

Порти Одещини, звісно, «працюють». Але замість тисяч суден — 3-4 на день. Експорт зерна за перші два тижні серпня впав на 75% проти минулого року. Жнива йдуть, сховища забиті. Ціни на зерно і олійні впали на 30%. Аграрії без грошей. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький «оцінив»: без моря країна не вивезе 30 мільйонів тонн зерна. Прямі втрати — від 1,5 до 3 мільярдів доларів. Знову їдемо суходолом і Дунаєм. А це — 50-55% від обсягів моря. І дорожче на 45-50 доларів за тонну. «Допомога» Європи в дії?

«Шляхи солідарності» та молдовські «друзі»

Єврокомісія, разом з Україною і Молдовою, ще в травні 2022-го запустила «Шляхи солідарності». Це залізниця, автошляхи, річки через Польщу, Румунію, Словаччину, Угорщину і Молдову. За чотири роки цими «шляхами» вивезли 230 мільйонів тонн вантажів. Але в липні 2026-го цим шляхом йшло лише 20% українського зерна. Решта — морем. Бо швидше й дешевше. Звісно, доки ракети не прилітають.

Дванадцятого серпня прем’єр-міністр України Сергій Корецький «домовився» з прем’єром Молдови Василе Тофаном про транзит зерна залізницею через Молдову до румунської Констанци. Чому Молдова? Бо найкоротший шлях. Бо їхні залізниці завантажені лише на 20%, мовляв, «можуть прийняти». І наші вагони везуть. Правда, для українців тариф на 35% вищий, ніж для молдовських «партнерів».

Молдова, звісно, не благодійники. Премʼєр Василе Тофан прямо заявив, що країна «заробить мільйони євро». Президентка Майя Санду підтвердила, що Київ, Бухарест і Єврокомісія «шукають шляхи». Але молдовські аграрії вже пручаються. Уряд Молдови «очікує» кілька мільйонів євро прибутку. До кінця 2026 року «планують» пропустити 600 тисяч тонн. Це — крапля в морі. За місяць до війни порти Одеси перевалювали 5-7 мільйонів тонн.

Молдовські фермери: «Знижка? Які знижки?!»

У серпні Молдова «знизила» тариф на перевезення українських вантажів вдвічі. З 10 серпня до кінця року. Українцям, мовляв, дешевше. Але ще на початку серпня молдовська асоціація «Сила фермерів» вимагала повернути ліцензування імпорту зерна. Щоб захистити свій ринок. А тут така «зрада».

Коли прем’єри Корецький і Тофан «домовилися» про знижку, фермери дізналися про це не від свого уряду, а від українського прем’єра. 17 серпня, після зустрічі з Василе Тофаном, виконавчий директор «Сили фермерів» Александр Слусарь поставив уряду ультиматум: до 21 серпня не зміните — будуть протести.

«Ми вже мали ситуацію у 2022–2023 роках, коли погано організований транзит із сусідньої країни заблокував експорт вітчизняної. Молдовським фермерам довелось продавати продукцію значно дешевше за собівартість. Ми не можемо допустити, щоб наш експорт опинився під загрозою», — заявив Слусарь. Мовляв, свою сорочку ближче до тіла. Молдова вже обмежувала імпорт зерна в жовтні 2023 року після протестів. Тоді видали лише 25 дозволів. На початку 2026-го ліцензування скасували. Третього серпня фермери знову зажадали його повернути. А 26 серпня уряд підтримав законопроєкт про відновлення ліцензування до 31 жовтня. Може, й приймуть.

Президентка Майя Санду «захищала» угоду: «Якщо Україна не зможе продавати свою продукцію й не матиме грошей на оборону, у нас будуть проблеми більші, ніж зараз». Але уряд розділив: транзит — так, імпорт — з ліцензіями. Молдовська залізниця «запевнила»: українцям переваги немає. Їхні вагони — для своїх, наші — для транзиту. Якщо збіг — молдованам пріоритет. Звісно.

Румунія: вагони, колії, місце в порту

Румуни теж «бурчать». У січні 2024 року фермери протестували проти українського зерна. Блокували кордони. Цього літа протестів не було, але перевізники «захвилювались» через наш транзит.

Щоб наше зерно доїхало до Констанци, його везуть через Молдову. На кордоні треба перевантажувати: наші колії ширші. А в Румунії бракує вагонів. І місця на терміналах. Румунські трейдери верещать: наші зерновози «забронювали» для українців. Мовляв, румунам не вистачить. Дорожче вдвічі возити вантажівками.

Та румунська Unicom Tranzit на зустрічі з «Укрзалізницею» 19 серпня заявила: вільних європейських вагонів для українців нема. Бо вони возять румунське зерно. У Констанці спочатку приймають румунські потяги, потім — наші. Потяги чекають від 2-3 до 7 днів. Один вагон іде до Констанци і назад до 10 днів. Пріоритету для українців немає. Коротше: вагонів мало, порт забитий, пропускної здатності не вистачає нікому.

Дунай: обміління та ракетні удари

Запасний шлях — дунайські порти Ізмаїл і Рені. Після початку війни вони збільшили перевалку. Але цього літа Дунай обмілів. Найнижчий рівень з 1996 року. Баржі не беруть стільки вантажу. Частину зерна залишають на березі. Це довше й дорожче. Наприкінці серпня біля входу до Сулінського каналу — черга з 80 суден.

Плюс повітряні тривоги. У серпні на Одещині — 238 годин. Залізничники інколи нічого не розвантажують цілий день. Росія б’є по дунайській інфраструктурі. У ніч на 13 серпня 2026 року дрони атакували Ізмаїл і Рені. В Ізмаїлі — пошкодження, пожежа. Першого вересня під ударом — експортні об’єкти Одещини, Орлівка на кордоні з Румунією. Пункт пропуску зупинили. Ударили і по автологістиці.

Молдова, Румунія, Дунай — все це «допомагає» вивозити зерно. Але нічого не замінить порти Великої Одеси. Пропускна спроможність менша, логістика дорожча. Залежить від колій, вагонів, води, і, звісно, російських ракет. Речниця Єврокомісії «запевнила» «Бабель», що вони «шукають шляхи». І Дунайський коридор «найперспективніший». Ага, а ще «стежать» за врожаєм і «перебігом» подій. Туреччина теж «готує план». Але Москва каже: підстав для угоди немає. Ну, звісно, якщо можна нищити — навіщо домовлятися?

Висновок один: усі хочуть заробити, коли Україна стікає кров’ю. А Росія просто хоче, щоб ми не продали нічого. Чудовий розклад, чи не так?