Президент Володимир Зеленський підмахнув закон №10399. Він перекроює державне фінансування вищої освіти. Головна “фішка”: остаточна відмова від ідеї змушувати студентів-бюджетників цивільних спеціальностей відпрацьовувати за державним направленням. Як засвітили у Censor.NET, держава тепер грається у “гроші ходять за студентом”. Цей принцип стає основою. Забудьте про рабство.
Відробки? Забудьте про це!
Студенти, чиє навчання оплатила держава, тепер вільні птахи. Після диплома обирають роботу самі. Жодних контрактів з державою. Жодних відшкодувань. Відмовився від пропозиції? Твоє право.
Грантове фінансування теж не передбачає примусу. Жодного обов’язкового працевлаштування.
Хто ж досі “попав”? Тільки ті, хто свідомо йде у військові спеціальності. Або у структури сектору безпеки й оборони. Там відпрацьовувати доведеться. Ваш вибір.
Як хотіли закрутити гайки, та не вийшло
Спочатку було “жорсткіше”. Законопроєкт передбачав: після другого курсу бюджетник мав підписати контракт на перше робоче місце. Те, що дасть держава. Після випуску – працюй. Відмовився? Компенсуй вартість навчання. Класика жанру.
Але щось пішло не так. Критика. Ризики примусової праці. Питання про відповідність Конституції. Норму з документа вилучили. Вчасно схаменулися.
Бюджет, держзамовлення та гранти: нова схема
Нова система пропонує три основні механізми підтримки вищої освіти. Так, щоб ніхто не залишився обділеним. Чи обдуреним?
- Державне замовлення. Для кого? Для військових закладів, МВС, СБУ, розвідувальних органів та інших державних структур. Тут навчання – це квиток до подальшої служби чи роботи. Без варіантів.
- Бюджетні місця. Для цивільних спеціальностей. Отримають лише ті вступники, хто показав найкращі результати. Жодних зобов’язань “відпрацьовувати” освіту. Вільний вибір.
- Державні гранти. Це може повністю чи частково покрити контрактну вартість навчання. Окрема підтримка для ветеранів, дітей загиблих захисників, дітей-сиріт та інших соціально вразливих категорій. Благородно?
Плюс до всього, державне замовлення тепер “орієнтуватимуть” на реальні потреби ринку праці. І на прогнози. Щоб готувати тих фахівців, які “будуть потрібні Україні в найближчі роки”. Як завжди, все для народу. Чи для чергової імітації реформ?


