Зеленський про “великі” кадрові ігри: Зима, бардак і 500 тисяч росіян. Без паніки?

Президент Володимир Зеленський, як засвітили у Sky News та “Інтерфакс-Україна”, нарешті пояснив, чому кадрові ротації в оборонному секторі — це не зальоти, а стратегія. Мовляв, треба було “усунути проблеми”. Які саме? Та звичайні: взаємодія між Міноборони та армією. Ну, і єдність потрібна, щоб ключові завдання не провалювалися. У війну ж.

Запитали його про звільнення колишніх міністра оборони України Михайла Федорова та головнокомандувача Олександра Сирського. І про можливе повернення окремих діячів. Зеленський відповів. Кадрові рішення були пов’язані з одним. З підготовкою до складної зими. І з ефективною взаємодією ключових структур оборони. Усе просто.

“Велика” зима та “потрібний” прем’єр

Самі ж послухайте, що каже. Президент України Володимир Зеленський:

“Перш за все, нам довелося підготуватися до дуже важкої зими, і ніхто навіть не може уявити, якою буде зима. Звичайно, це може бути важко чи ще гірше. Це залежатиме від партнерів і від нас”.

Ось така логіка. До “дуже важкої зими” готуємося, звільняючи попередників. А “що буде” – хтозна. Залежить від партнерів і від нас. Геніально.

Ще, виявляється, потрібен був особливий прем’єр-міністр. Такий, що тільки енергетикою переймається і виклики розуміє. Президент України Володимир Зеленський:

“Мені дуже потрібен був прем’єр-міністр, який… знає, з чим ми зіткнемося. І ми це зробили”.

Зробили. Ну, прекрасно.

Взаємодія? Ні, не чули!

Між командувачем армії та головою Міноборони, виявляється, місяцями тривав цирк. Проблеми в роботі, проблеми в діалозі. Президент України Володимир Зеленський розводить руками:

“Є деякі речі, з якими потрібно впоратися, і ви можете впоратися з ними, лише якщо міністерство співпрацює з армією. Ви не можете впоратися з цим з одного боку”.

Тобто, хтось не справлявся? Хто ж це, цікаво?

А далі – страшилки. Уже у жовтні на фронті Україна може “зустріти” додаткових 500 000 російських окупантів. Пів мільйона. Дрібниця яка.

Мобілізація і “недоторканне” небо

І, звісно, мобілізація. З нею теж “виклики”. Потрібен новий підхід. Аж ніяк не радикальний, та все ж. Президент України Володимир Зеленський:

“Нам потрібне нове ставлення до мобілізації, нові кроки, можливо, нові, можливо, не дуже швидкі, можливо, не щось радикальне, звичайно, ні. Але щоб знайти шлях до цього, мені потрібна одностайність між цими двома інституціями”.

Бачите? Одностайність. Без неї ніяк. Навіть, коли не дуже швидко і не радикально.

Ще одна біда – протибалістичної оборони замало. А структури, що за неї відповідають, повинні взаємодіяти. Постійно. Без пауз на каву. Президент України Володимир Зеленський:

“У мене немає часу спочатку вислухати одну сторону, а потім іншу. Вони повинні зустрічатися щогодини, доки наше небо не буде закрите. Я не повинен з’ясовувати, хто правий, а хто ні”.

Ніхто не повинен з’ясовувати. Головне, щоб “небо закрили”. А як – то вже питання другорядне. Що ж, чекаємо нової зими, нової мобілізації та нових кадрових “сюрпризів”. На “одностайність” надії мало, та ми тримаємось.