Генерал-«імператор» Італії: Путініст, що плює на Україну і розбиває істерику

У червні 2026 італійська політична арена отримала нового «імператора». Просто на з’їзді власної партії Futuro Nazionale («Національне майбутнє») у Римі. Зал забитий вщент. Один з партійців, мабуть, від надлишку ентузіазму, обізвав його сучасним Юлієм Цезарем. 14 червня 2026 року натовп шаленів. Кричав: «Генерале! Генерале!».

Роберто Ванначчі — той самий «генерал». Навіть після відставки. Уся його політика — калька з армійського статуту. Прихильники? Це його військо. Партійні обіцянки? План «спецоперації». Компроміси? Ознака слабкості, звісно. А команду він обізвав «брудною дюжиною». Яка елегантна відсилка до кіно 1967 року про смертників-військових. І це не жарт.
На з’їзді Ванначчі заявив: він — голос «відкинутих та покидьків». Тих, кого викинули на смітник інші партії. Він пишається цим. А потім пообіцяв «знову зробити Італію домом італійців». Пафосно. Зухвало. Як ми любимо.

Як засвітили в babel.ua, у лютому 2026-го його партія мала 2% рейтингу. Вже на початку серпня — 7%. У червні було 94 тисячі членів, у серпні — 140 тисяч. Зліт, чи не так?

Прем’єром він поки не стане. Але італійській політеліті доведеться з ним рахуватись. Його 7% на виборах восени 2027 року вирішать, чи збере правий блок більшість. А для України — це біда. Адже цей «генерал» вимагає: припинити військову допомогу Києву. Відновити економічні зв’язки з Москвою. Купувати російський газ. Класика.

Військовий шлях, чи шлях до Кремля?

Народився 1968 року, Ла-Спеція. Виріс у Равенні. Військова академія в Модені. Стандартний шлях. Служив у десантних, спецпідрозділах. Командував 9-м десантно-штурмовим полком Col Moschin, бригадою Folgore, спецгрупою в Афганістані. Всі «гарячі точки» світу: Сомалі, Руанда, Балкани, Лівія, Афганістан, Ірак. 2018-го — заступник командувача навчальної місії в Іраку, готував місцевих вояк проти ІДІЛ. Досвідчений офіцер, нічого не скажеш.

Кар’єра була успішною. Генерал. Три магістерських дипломи: стратегічні науки (Турин), міжнародні та дипломатичні (Трієст), військові (Бухарест). Все йшло гладко. Доки не з’явилась книжка Il mondo al contrario — «Світ навиворіт».

У 2020-му Ванначчі став військовим аташе посольства Італії в Москві. Координував, супроводжував. Там і пробув до весни 2022 року. Застав стягування військ до України. Застав повномасштабне вторгнення. Зручно, чи не так?

Повернувся. І затягнув стару пісню: прокремлівські тези. Каже, не схвалює вторгнення. Але війна для нього — «екзистенційна» відповідь Росії на НАТО. Перемога над ядерною Росією? Нереалістично. Допомога Україні? Шкодить Європі. Про це кричить він.

А у 2025-му взагалі видав: «Хотів би мати керівником Путіна, а не Зеленського». Бо Путін, бачте, має більшу підтримку громадян. Геніально. Просто і геніально.

Книжка-бомба, що не вибухнула

На початку серпня 2023 року Ванначчі видав ту саму книжку Il mondo al contrario. Самостійно. Тоді він ще очолював Військово-географічний інститут у Флоренції. Був чинним генералом.

«Світ навиворіт», або «диктатура меншин»

• Італію захопила «диктатура меншин».
• Здоровий глузд програв політкоректності.
• Геям? «Ви не нормальні». Змиріться.
• Темношкіра волейболістка Паола Егону? «Риси обличчя не уособлюють італійськість».
• «Міжнародне гей-лобі» промиває мізки.
• Фемінізм, екологи, мігранти — все зло.
• Розширити самооборону: бити нападника сильніше, де завгодно.

Гвідо Крозетто, Міністр оборони Італії та соратник Джорджі Мелоні, назвав це «особистими мареннями». Дискредитація армії, міністерства, Конституції. Ванначчі звільнили. Відсторонили на 11 місяців. Зменшили зарплату вдвічі. Думали, поховають кар’єру. Ага, як же.

Вийшло навпаки. Критики цитували його, телевізійники запрошували. Обурені пости — безкоштовна реклама. За перші тижні продано 22 тисячі. За рік — майже чверть мільйона. Він їздив країною, презентував, сперечався. «Мене переслідують за відмову підкоритися єдиній правильній думці!» — кричав він. Чим більше критикували, тим популярнішим ставав.

Безжальний імператор, або зрада в політиці

Першим розгледів потенціал Маттео Сальвіні, лідер «Ліги». Його партія стрімко втрачала електорат після приходу Мелоні. Сальвіні вирішив: Ванначчі поверне радикалів. Висунув його незалежним кандидатом до Європарламенту 2024 року. Ванначчі зібрав 500 тисяч персональних голосів. Мандат отримано.

Рух навколо книжки розрісся. Книжкові клуби. Місцеві команди. Основа власної партії. У лютому 2025 року Ванначчі звільнився з армії. Пішов у резерв. У травні Сальвіні зробив його своїм заступником. Менш ніж за дев’ять місяців генерал пішов і з «Ліги». «Боксер не виграє, якщо б’є помірно». Так він дорікнув Сальвіні за компроміси. Сальвіні назвав це зрадою.

Наступного дня після розриву — зустріч у Модені. Готель вмістив 350 людей. Хоча бажаючих було 3000. Дехто в камуфляжі. Називали один одного «camerati» — «товариші». Фашистський присмак? Авжеж. На екрані — ролик у стилі «Гладіатора». Ванначчі жартує: хоче бути не секретарем, а «президентом-генералом».

У липні цього року він поширив ШІ-відео. Сидить у Колізеї. Римський імператор. Жестом прирікає лівих політиків на смерть від левів. У кадрі — серп і молот. Партія відхрестилася від ролика. Але посилання на анкету для вступу до Futuro Nazionale було.

Патріархат, «реміграція» і сильна рука

11 серпня 2026 року Futuro Nazionale оприлюднила програму. На наступні десять років. Партія називається «чистою і життєвою правицею». Корінням — у римських і християнських традиціях.

Програмні тези Ванначчі:

• «Середземноморський патріархат»: Сенатори опозиції назвали це «моторошним жартом». Чоловічий супрематизм. Суперечить Конституції. Партія: де немає патріархальної сім’ї, там зростає насильство проти жінок. Треба виховувати «сильних чоловіків».
• Феміцид: Скасувати окрему статтю. Карати за загальною статтею про умисне вбивство.
• Жінки: Знизити пенсійний вік залежно від кількості дітей.
• «Блакитні квоти»: Резервувати місця в держсекторі для багатодітних батьків.
• «Реміграція»: Масове виселення мігрантів. Обмежити нелегальний в’їзд. Обмежити трудову міграцію, возз’єднання сімей.
• Громадянство: 20 років безперервного проживання, знання італійської (С1), письмова згода «асимілюватися» з греко-римською та християнською цивілізацією.
• Злочинність: Армія патрулює райони з високою злочинністю. Знизити вік кримінальної відповідальності до 12 років.

Економіка: зменшення податків, підтримка багатодітних, захист виробників. Принцип апостола Павла: «Хто не хоче працювати, нехай не їсть». Скасувати допомогу працездатним. Проти Green Deal. Можливий вихід з єврозони. Повернути атомну енергетику. Знову купувати російський газ.

«Досить давати Зеленському мільярди»

Ванначчі начебто не підтримує війну Росії проти України. Але щоразу зводить розмову до «помилок Заходу» і «витрат європейців». Італія втратила торгівлю, добробут знизився, життя подорожчало. Гроші для України забирають в італійців. У січні 2026 року назвав постачання зброї «божевіллям». Російська армія ж «наступає». Зеленський, каже, прагне грошей та зброї, бо інакше не втримається на чолі «зруйнованої країни». Висновок: «Досить давати Зеленському мільярди». Прозоро, правда?

Партія Ванначчі не брала участі у виборах 2022 року. Створена пізніше. У лютому 2026-го до неї приєдналися троє депутатів. У кінці травня створили об’єднання Futuro Nazionale в парламенті. У червні їх стало восьмеро.

Через тиждень після створення партії Мелоні винесла декрет про допомогу Україні на окреме голосування, прив’язавши його до довіри уряду. Депутати від Ванначчі підтримали уряд, але проголосували проти допомоги Україні. Невже хтось сумнівався?

Позиція партії: зупинити зброю для України. Зняти санкції з Росії. Відновити відносини. Зобов’язання в НАТО — «оцінювати в кожному випадку окремо». Росія для них — «східна легенда християнства». Захід своїми помилками штовхає її до Китаю. У липні Ванначчі заявив: не бачив би проблем у фінансуванні його партії з Росії. Якщо можна отримувати гроші з однієї держави, чому не з іншої? Публічних доказів, що вже отримував, поки немає. Поки що.

Хто голосує за «імператора»?

Липневе дослідження: 62% прихильників — чоловіки. Серед молоді підтримка зростає швидше. Понад половина — низькі або нижчі за середні доходи. Робітники, безробітні. Малі та середні міста Центру й Півночі. Соціологи порахували: 407 тисяч колишніх виборців «Ліги» і 506 тисяч «Братів Італії» Мелоні перейшли до Ванначчі.

Це ті, кому традиційні праві обіцяли захист від змін, міграції, Брюсселя. А потім «змушені були домовлятися». Ванначчі? Він не обтяжений відповідальністю. Просто пояснює: низькі зарплати — мігранти й податки. Дорога енергія — санкції проти Росії. Злочинність — слабкість держави. Насильство проти жінок — руйнація патріархальної родини. Критикам: «Ви просто боїтеся називати речі своїми іменами».

Партія чи фан-клуб?

Є слабке місце. Весь проект тримається на ньому одному. Партія не брала участі в загальнонаціональних виборах. Не керувала містами. Немає перевіреної команди. Аналітики кажуть: приваблює новизна, галас. До голосування ще можуть змінити думку.

Але Ванначчі не обов’язково бути найпотужнішим. Достатньо утримати 7%. Наприкінці липня праві коаліції («Брати Італії», «Ліга», «Вперед, Італіє», «Ми, помірковані») мали 41,6%. З Futuro Nazionale — майже 49%. Непогано.

Уряд Мелоні хоче змінити виборчу систему. Зараз третину обирають в одномандатних округах. Решту — пропорційно. Мелоні хоче прибрати одномандатні округи. Уся коаліція, що набере понад 42%, отримає гарантовану більшість. Офіційно: стабільний уряд. Неофіційно: Мелоні переписує правила під себе перед виборами восени 2027 року. Палата депутатів вже ухвалила. Сенат має підтримати.

Мелоні перед незручним вибором. Прийняти Ванначчі — ризикувати поміркованими виборцями, репутацією. Відмовити — дати генералу зібрати більше голосів, ризикуючи власним майбутнім. На початку серпня Мелоні назвала його партію «операцією на користь лівих». Ванначчі відповів: чекає дзвінка. Мовляв, вона «господиня дому», має поговорити з усіма, хто чекає біля входу.

Генерал-«імператор» Роберто Ванначчі — це головний біль для Італії, незручна правда для Європи та подарунок для Кремля. І це ще не кінець.