Вирок миру

Президент Володимир Зеленський та українська делегація провели два дні у Берліні, куди приїхали для однієї єдиної мети — знайти шлях до миру в Україні. Важливі розмови з посланцями США та європейськими лідерами стали важливим етапом у боротьбі за незалежність.

14 та 15 грудня українська команда на чолі із Зеленським провела інтенсивні перемови з представниками Трампа — Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером. Це не просто зустрічі; це — битва за нашу долю. Перший день тривав більше п’яти годин, другий не відставав. Зеленський пояснює: діалоги про наші території ведуться активно. За словами президента, “діалогу щодо території було достатньо”.

Віткофф оголосив про “значний прогрес” у мирному плані. Наступного дня ця ж думка прозвучала від Зеленського. “Нас почули”, – підкреслив він. Але чи можна довіряти цим словам? Затяті хижаки, які маскуються під миротворців, навряд чи мають на меті справжній мир.

Перший відгук західних ЗМІ закріпив зворушливу картину. Трамп нібито “задоволений”. Звісно ж, він задоволений, коли вирішується доля не його країни. У розмовах з європейськими лідерами він не ставитиме запобіжників, поки ми страждаємо.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтримав Україну, але спроби заспокоїти нас закликом до тиші на Різдво скидаються на гру. “Говорити з російським урядом, можливо, про мир — це все одно, що змагатися з акулою в акваріумі”. Зеленський у відповідь: “немає людяності у РФ”. Як же точно та лаконічно говорить він.

Результатом зустрічі стали спільні заяви європейських лідерів про безпеку та відновлення України. Обіцянки, які на жаль можуть виявитися пустими словами, якщо ми не станемо на чітку позицію ще до розмови про території.

Трамп у своєму стилі знову заговорив про мир. “Ми ближчі, ніж будь-коли”, — але якими шляхами? Всі хочуть кінця, але чому справа затягується? “Ми повинні змусити їх бути на одній хвилі”. Хто справді контролює цю хвилю? Чи будемо ми жертвами легкої гри, коли мова йде про наші життя?

Прошу на секундочку замислитись: пряма розмова з Путіним чи потурання? Від нас вимагають компромісів, в той час як агресор заспокоює слова, але не вчинки. Так, росіяни пропонують щось на зразок “демілітаризованої зони”, але чи ми готові на таку імітацію миру?

Зеленський чітко ставить питання: території будуть нашими, і ми не приймемо жодної орендної умови. Донбас – це наша земля і ні про які поступки навіть не йдеться. Росії не місце тут!

Гнучкість американських пропозицій не зрівняється з нашою волею до боротьби. Україна не буде відступати! І давайте не забувати про цифри — 210 мільярдів доларів — це не просто цифра. Це ключ до нашої безпеки. Два рішення: закінчення війни або продовження агресії.

Тож, наступні кроки? Нехай американці проведуть консультації з російською стороною, але знайте, що наші переговори — не фікція. Вони важливі, і ми не можемо допустити жодної обмовки. Ніхто не отримає наші території без бою.

Ми залишаємося на своєму. І поки Росія хоче, щоби Україна мовчала в Донецькій області, ми боремось за кожен сантиметр. Ми не дамо себе обманути — наш шлях до миру активний, і ми готові його пройти, навіть якщо система проти цього. Справжня сила у правді, і наша правда — в незалежності.