2026 рік став знаковим для політичного ландшафту України, відзначившись безжальними кадровими рішеннями. Офіс президента отримав нового керівника — Кирило Буданов, той самий начальник Головного управління розвідки Міноборони. Час відкриттів! Михайло Федоров, віцепрем’єр та міністр цифрової трансформації, займає місце міністра оборони, а Денис Шмигаль тепер міністр енергетики.
Силові структури також опинилися у вихорі змін. Зокрема, питання щодо голови Служби безпеки України Василя Малюка стало справжньою бомбою. Ця ймовірна ротація приголомшила багатьох політиків, експертів, військових і лідерів думок. Можливо, у кого-то загорілося обличчя, адже його усунення в теперішній ситуації виглядає вкрай нераціонально. Чи вплине це на Україні? Безперечно! Зсередини системи, з якою спроможні боротися з ворогом, витягнути силові структури — це реальний ризик.
Малюк отримав свою освіту в державній безпеці ще в 2001 році. За роки служби він піднявся від рядового оперативника до голови підрозділу, який боровся з корупцією та організованою злочинністю. Що ж, дав розумний підхід у той час, коли це стало критично важливим. Якби не його призначення на позиції заступника міністра внутрішніх справ, а потім заступника голови СБУ, не було б і нових досягнень в той рік.
Справжній переворот стався, коли Малюк очолив СБУ під час спалаху повномасштабної війни. Його енергія повністю змінила Службу, яка до того моменту лише спостерігала й контролювала. Співпраця з ГУР перетворила СБУ на активного учасника війни. Вони не просто виконували функції, а створювали нові реалії.
Коли 8 жовтня 2022 року ЗСУ атакували Керченський міст — символ окупації Криму, це був удар по репутації Кремля, публічне визнання їхньої слабкості. Атака відкрила нову еру в бойовій стратегії. Малюк взяв на себе відповідальність за нові удари, і вже у грудні 2025 року дрони СБУ довели свою дієздатність проти російських субмарин. Пошкодження підводного човна класу “Варшав’янка”? Це не просто перемога. Це свідчення, що росіяни, які тривалий час вважали себе непереможними, виявилися вразливими.
Але Малюк — це не лише атаки та пошкодження. Це ще й потужна стратегія супротиву, яка стала основою для звільнення України від нафтових доларів агресора. Чи чув хто-небудь, які цифри мучать російський бюджет через дії Служби? Вони самі себе вводять в ілюзію безпеки, а ми, натомість, вириваємося на лінію фронту з дроновими атаками.
Досить іронічно, що саме в цей момент з’являються голоси на підтримку безвідповідального звільнення Малюка. Ярослав Железняк зазначає, що широке коло людей, навіть ті, хто раніше сумнівався у ефективності Служби, тепер виступають на його захист. Це не схоже на передвиборчу гру. Це — реальний опір системі.
Бровді, командувач Силами безпілотних систем, називає результати роботи Малюка унікальними. Денис Прокопенко, командир “Азову”, не приховує свого захоплення. Дужий як лавина, потужний як буря — це не просто метафори для чоловіка, який знає, навіщо йому тут діяти. Тепер уявімо, якщо його усунути. Які наслідки? Чи готові ми ризикнути перемогою заради незрозумілого політичного маневру?
Михайло Драпатий, зазвичай скромний у публічному спілкуванні, теж висловився. Система СБУ під керівництвом Малюка працює, і спроби підмінити їхніх лідерів в умовах війни — суцільна безвідповідальність. Так, це поразка, якщо миознаємо так легко віддати ініціативу! Лише так хтось може програти. Справжній ризик явно в іншій сфері — у невмілому маневруванні з непередбачуваними наслідками.
Отже, чи здатен хтось надати нам контраргумент? Чи зможуть критики знайти слова, які б дійсно пояснили, чому Малюк не має бути на своєму місці? Ні, це виглядає безглуздо. Система проситься у безвідповідальність, і вона висуває на перший план свої темні інстинкти.
Василь Малюк — це чоловік, який бореться за нашу безпеку. Він не на чиємусь боці; він саме там, де має бути. І якщо секретно звільнять його з цієї посади, воно стане знаком для ворога — їх позиції не будуть атаковані, а відзначені невизначеністю. Тому питання не в тому, хто зможе заступити його, а в тому, яке місце залишиться у боротьбі за незалежність.
Виводимо просто: зміщення Малюка — це удар під дихання України в той час, коли вона найбільше цього потребує. У час, коли ми ведемо свою боротьбу проти системи й безвідповідальності, ми не можемо собі цього дозволити.


