Берлін вимагає пояснень: Зеленський, що там з кадрами ЗСУ?

Німеччина лізе не у свою справу? Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль вирішив «прояснити» кадрові ігрища в українській армії. Про це він розпатякав у Нігерії, відповідаючи на питанняки від DW. Мовляв, хоче зрозуміти, хто там куди і навіщо.

Як засвітили у LIGA.net, причина чергового українського кадрового скандалу проста: президент України Володимир Зеленський викинув екс-головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського. Замість нього тепер керуватиме Михайло Драпатий. Усе це — з уст офіцерів, Генштабу, Офісу президента та нардепів.

Вадефуль хоче розуміти. Чи йому дозволять?

Очільник німецького МЗС не бариться. Каже, скоро сяде за стіл з українським «колегою» Андрієм Сибігою. Обговорюватимуть «безпекову ситуацію» (ну звісно!) та «кадрові рішення», які наклепав президент Зеленський.

«Я хотів би зрозуміти багато з них», – цинічно відрізав Вадефуль.

Німеччина, за його словами, «ключовий партнер», підтримує Київ політично, економічно, фінансово. Тож, «вкрай зацікавлені в тому, щоб докладно знати, що там відбувається». Але він «впевнений», що все зрозуміють. І «процес реформ» попре далі. Цікаво, хто кому тепер що пояснюватиме?

Реформи! Знову реформи!

Вадефуль тисне далі. Мовляв, без реформ – ніяких розмов про Євросоюз. Передусім, верховенство права, демократичні інститути та парламентаризм. Класика.

Євросоюз теж підключився до хору. Після «відставки Михайла Федорова» (так і сказали!) висока представниця ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас і єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс швиденько відзвітували LIGA.net: хто б там не очолив Міноборони, реформи – понад усе!

• 21 липня президент Зеленський вже анонсував звільнення головнокомандувача ЗСУ Сирського. Замість нього – Драпатий. Усе це на тлі протестів у Києві.
• 22 липня Зеленський вже підписав укази. Сирський – геть, Драпатий – цар.
• Представниця оборонного комітету парламенту Соломія Бобровська вже пророкує: Драпатому доведеться викручуватись між президентом, парламентом, міністром та Генштабом. Та ще й під тиском.

Отже, кадрова карусель обертається, партнери дивляться, а новому головнокомандувачу – знову розхльобувати. Український театр абсурду триває.